Ваша допомога при геморої. Портал здоров'я
Пошук по сайту

Соціальне значення діяльності некомерційних організацій. Планування соціального розвитку підприємства Кафедра «Соціальна психологія управління»

Вступ

Глава 1. Теоретичні положення системної взаємодії видів планування соціально-економічного розвитку структурних складових сфер послуг

1.1. Функціональна орієнтація та роль планування в системі управління галузями, підприємствами сфери послуг

1.2. Особливості стратегічного планування соціально-економічного розвитку галузей та підприємств сфери послуг

1.3. Взаємодія та інтегральна єдність поточного, перспективного та стратегічного планування економічних результатів та ефективності розвитку галузей та підприємств сфери послуг

Глава 2. Формування концептуальних підходів до створення стратегічного планування соціально-економічного розвитку підприємств сфери послуг

2.1. Порівняльний аналіз концептуальних положень стратегічного планування соціально-економічного розвитку структурних складових сфер послуг

2.2. Реалізація комплексних програмта стратегічного планово-розрахункового обґрунтування досягнення необхідних результатів розвитку структурних складових сфери послуг

2.3. Концептуальні підходи до системної стратегічної орієнтації на економічне зростання структурних складових та господарюючих

суб'єктів сфери послуг

Розділ 3. Аналіз та методичні положення створення системи стратегічного планування підприємств сфери послуг

3.1. Стратегічний аналіз функціонування галузевих складових сфери послуг

3.2. Раціоналізація взаємодії елементів механізму стратегічного планування розвитку галузевих складових сфери послуг

3.3. Методичні засади створення системи стратегічного планування соціально-економічного розвитку суб'єктів господарювання сфери послуг

Глава 4. Стратегічний оптимальний план розвитку та підвищення ефективності використання ресурсів підприємств сфери ус-

4.1. Формування стратегічного плану та визначення напрямів підвищення економічного результату та ефективності використання ресурсів підприємств, галузей сфери послуг у перспективному періоді

4.1.1. Перспективні напрями та стратегічна орієнтація на підвищення економічного результату та ефективності використання ресурсів підприємств, галузей сфери послуг

4.2. Оптимальний план та прогнозні оцінки економічних результатів, як інструменти обґрунтування адекватності та значущості стратегічного плану розвитку підприємства сфери послуг

Висновок

Бібліографія

Рекомендований список дисертацій

  • Формування механізму стратегічного управління соціально-економічним розвитком галузевих складових сфери послуг 2009 рік, кандидат економічних наук Ігнатьєв, Віктор Іванович

  • Створення раціонального механізму та системи стратегічного планування розвитку комплексу транспортних послуг 2009 рік, кандидат економічних наук Асіновський, Станіслав Володимирович

  • Формування системи стратегічного управління соціально-економічним розвитком галузевих складових сфери послуг 2011 рік, доктор економічних наук Шльонскова, Олена Сергіївна

  • Вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ на ефективність використання ресурсів галузевих складових сфери послуг 2010 рік, кандидат економічних наук Громов, Владислав В'ячеславович

  • Стратегія соціально-економічного розвитку закладів культури 2010 рік, доктор економічних наук Фокіна, Марина Львівна

Введення дисертації (частина автореферату) на тему "Формування системи стратегічного планування соціально-економічного розвитку підприємств сфери послуг"

Вступ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Підвищення та утримання необхідних темпів економічного зростання, ефективності використання ресурсів підприємств, галузевих складових сфери послуг в умовах суттєвих змін стану зовнішнього та внутрішнього середовищ значною мірою залежить від стратегічного планування соціально-економічного розвитку суб'єктів господарювання та галузей сфери послуг, функціональне призначення якого полягає у плановому обґрунтування досягнення максимально можливих економічних та соціальних результатів процесу надання послуг, заняття пріоритетного місця на відповідному сегменті ринку послуг.

Прагнення підприємств, галузей сфери послуг досягти в довгостроковому періоді середньоринкових економічних результатів може бути задоволене за допомогою здійснення комплексних заходів у складі процедурно-технологічних елементів системи стратегічного планування для нейтралізації, нівелювання та зниження рівня впливу негативних факторів макросередовища, дотримання принципів планомірності та пропорційності розвитку, поточного функціонування та довгострокового розвитку різнорівневих соціально-економічних систем сфери послуг, нормативної відповідності економічних результатів та ресурсного забезпечення.

Тому створення ефективно функціонуючої системи стратегічного планування довгострокового соціально-економічного розвитку суб'єктів господарювання сфери послуг на основі збалансованості взаємодії її процедурно-технологічних та ресурсних елементів, визначення узагальнюючого рівня ефективності функціонування та корпоративної (базової) стратегії системи стратегічного планування, реалізації методичних положень формування її елементного складу , активи-

ції їх взаємодії за допомогою механізму досягнення планових орієнтирів економічної результативності в довгостроковому періоді, дотримання принципів адекватності та значущості функціональної призначеності та цільової орієнтації системи, збалансованості використання ресурсів, об'єктивізації процесу планування та забезпечення високого ступеняймовірності досягнення необхідних економічних результатів є однією з умов наукової обґрунтованості досягнення підприємствами, галузевими складовими сфери послуг необхідних ринкових позицій, що відповідають їх конкурентним перевагам та узагальнюючому рівню використання ресурсного потенціалу.

Актуальність вирішення наукових проблем формування ефективно функціонуючої системи стратегічного планування соціально-економічного розвитку підприємств, галузевих складових сфери послуг, її цільової орієнтації на досягнення максимально можливих економічних та соціальних результатів, дотримання цілеспрямованості заходів, що вживаються в розділах стратегічного плану, зростає в умовах економічної та фінансової криз, зростання конкуренції на сегментах ринку послуг, інноваційних, маркетингових, інформаційних змін у сфері послуг

Наукові проблеми підвищення темпів економічного зростання підприємств та галузей сфери послуг, конкурентоспроможності послуг в умовах значних змін стану зовнішнього та внутрішнього середовищ, раціоналізації перерозподілу фінансових коштів у пріоритетні стратегії, взаємодії функцій прогнозування, планування та програмування, що виступають інструментарієм об'єктивізації обґрунтованого вибору напрямків планомірного та послідовного -економічного розвитку, приведення в балансову, нормативну, програмно-цільову та оптимальну відповідність використовуваних ресурсів та економічних результатів довгострокового розвитку, забезпечення високої інформаційності, ді-

Намики зростання ефективності ресурсоспоживання в процесі здійснення стратегічного плану, його цільової орієнтації та функціонального призначення також чекають на своє рішення.

Разом з цим, актуальність теми дисертаційного дослідження випливає з вирішення таких наукових проблем, як: використання екстраполяційної та стратегічної спрямованості розвитку в рамках інтегрального планування для досягнення найбільших економічних, фінансових та соціальних результатів; встановлення довірчих інтервалів поетапного досягнення у довгостроковому періоді економічних, фінансових та соціальних результатів, створення та реалізації стратегічного плану, що включає у свої процедурно-технологічні розділи комплексні економічні, фінансові, інноваційні та соціальні заходи; раціоналізація співвідношень результатів здійснення цільової комплексної програми та стратегії соціально-економічного розвитку суб'єкта господарювання, галузі сфери послуг; забезпечення цілеспрямованості заходів, що вживаються, у складі розділів стратегічного плану на підвищення результатів взаємодії елементів механізму активізації системи стратегічного планування.

Актуальність теми дослідження, практична потреба народного господарства, галузей сфери послуг, суб'єктів господарювання у створенні системи стратегічного планування соціально-економічного довгострокового розвитку підприємств, що ефективно функціонує, галузей сфери послуг, раціоналізації взаємодії елементів механізму активізації стратегічного планування визначили мету, завдання, предмет та об'єкт дисертаційного дослідження .

Ступінь вивченості проблеми. Наукові проблеми стратегічного планування соціально-економічного розвитку підприємств, галузей народного господарства стали предметом фундаментальних досліджень таких іноземних учених як Ансофф І.Х., Базелл Р., Бейсенбаєв А.А., Браун Р.,

Боумен К., Граттан Д., Дейл М., Кемпбел Д., Томпсон A.A., Стрікленд А.Дж., Х'юстон Б., Хаммер М., Уолш К., Хекстром Роберт Дж. Серед сучасних російських вчених-економістів проблемам стратегічного планування довгострокового розвитку галузей, суб'єктів господарювання велику увагу приділили Анипін В.М., Бланк І.А., Гейдт A.A., Горбунов A.A., Дьяконов Ю.М., Євменов А.Д., Забєлін П.В., Звєрєв Д.С. , Космін Н.П., Федоров Н.В., Кураков B.JL, Петров А.М., Рохчин В.Є., Ложнікова A.B., Голубєв A.A., Ковальов В.В., Чернов В.А., Шопенко Д .В.

Основною метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних, методологічних та методичних засад створення та ефективного функціонування системи стратегічного планування розвитку підприємств сфери послуг у перспективному періоді.

Відповідно до мети в дисертації сформульовані та поставлені для вирішення наступні завдання:

Визначити та обґрунтувати функціональну орієнтацію та роль планування в системі управління підприємствами, галузевими складовими сфери послуг;

Розкрити та дослідити особливості стратегічного планування соціально-економічного розвитку суб'єктів господарювання сфери послуг;

Сформувати теоретичні положення взаємодії та інтегральної єдності поточного, перспективного та стратегічного планування економічних результатів та ефективності розвитку підприємств та галузей сфери послуг;

Розробити концептуальні положення реалізації цільових комплексних програм та стратегічного планово-розрахункового обґрунтування досягнення необхідних економічних та інших результатів розвитку структурних складових сфери послуг;

Сформувати концептуальні підходи до системної стратегічної орієнтації на економічне зростання структурних складових та суб'єктів господарювання сфери послуг;

Здійснити стратегічний аналіз функціонування галузевих складових сфери послуг та запропонувати комплексні заходи протидії впливу негативних факторів макро-, мікросередовищ;

Створити методологічні засади раціоналізації взаємодії елементів механізму стратегічного планування розвитку підприємств та галузей сфери послуг;

Розробити методичні положення щодо створення ефективно функціонуючої системи стратегічного планування соціально-економічного розвитку суб'єктів господарювання сфери послуг;

Визначити методичні підходи до формування розділів стратегічного плану довгострокового розвитку підприємства, галузі сфери послуг, адекватного впливу основних факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ;

Запропонувати та обґрунтувати перспективні напрями підвищення економічного результату та ефективності використання ресурсів підприємств, галузей сфери послуг;

Скласти оптимальний план та визначити середньострокові прогнозні оцінки економічних результатів як інструментів обґрунтування адекватності та значущості стратегічного плану розвитку підприємства сфери послуг.

Предметом дослідження є система стратегічного планування перспективного соціально – економічного розвитку підприємств, які здійснюють господарську діяльність у галузях сфери послуг.

Об'єктом дослідження виступають підприємства, які належать до сфери послуг.

Методологічною основою дисертаційної роботи з'явилися нові праці російських та зарубіжних учених-економістів у галузі планування, програмування та прогнозування соціально-економічного розвитку суб'єктів господарювання соціальної та виробничої сфер, федеральні та регіональні програми розвитку галузевих складових сфери послуг, інструкції, положення та інформаційні матеріали про діяльність підприємств сфери послуг, про реформування структурних складових сфери послуг, а також офіційні матеріали статистичних органів, про динаміку змін соціальних та економічних показників ретроспективної діяльності суб'єктів господарювання, галузей сфери послуг.

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження, виконаного автором, полягає в тому, що:

Розвинуто визначення сутності функціонального призначення та ролі планування поточного функціонування перспективного розвитку підприємства, галузі сфери послуг, що виражає їх прагнення досягти економічних та соціальних результатів за допомогою здійснення заходів щодо нейтралізації та усунення негативного впливу макро-, мікросередовищ, дотримання принципів планомірності та пропорційності розвитку, балансового та нормативного відповідності економічних результатів та ресурсного забезпечення;

Визначено та досліджено особливості стратегічного планування соціально-економічного розвитку підприємств та галузей сфери послуг, що вимагають збереження та підвищення темпів економічного зростання суб'єктів господарювання, конкурентоспроможності наданих послуг, раціоналізації перерозподілу.

лення фінансових коштів у складі тих стратегій, які найбільшою мірою сприяють підтримці темпів економічного зростання, підвищенню ефективності ресурсоспоживання;

Сформовано теоретичні положення забезпечення взаємодії поточного, перспективного та стратегічного планування соціально-економічного розвитку суб'єктів господарювання сфери послуг у рамках інтегрального планування, орієнтованого на досягнення максимально можливих економічних, фінансових та соціальних результатів на екстраполяційній та стратегічній основі розвитку підприємств, галузей сфери послуг;

Встановлено та обґрунтовано за результатами порівняльного аналізу концептуальних положень стратегічного планування соціально-економічного розвитку підприємств, галузей сфери послуг необхідність конкретизації методичних положень процедурно-технологічного формування стратегічного плану, змістовного наповнення його розділів, критеріально-цільової спрямованості впливу узагальнюючої стратегії на поетапне досягнення планово результатів, ефективності використання ресурсів;

Розроблено концептуальні положення реалізації цільових комплексних програм та підвищення рівня планово-розрахункового обґрунтування досягнення необхідних результатів довгострокового розвитку підприємств, галузей сфери послуг на основі раціоналізації взаємодії функцій прогнозування, планування та програмування планомірного та послідовного соціально-економічного розвитку, стратегічної та програмно-цільової орієнтації різнорівневих органів. планування

вання розвитку суб'єктів господарювання сфери послуг на забезпечення збалансованості ресурсного потенціалу та економічних результатів, оптимальних співвідношень результатів цільової комплексної програми та стратегії розвитку підприємства, галузі сфери послуг;

Сформовано концептуальні підходи до системної стратегічної орієнтації на економічне зростання підприємств та галузей сфери послуг в умовах нестабільного функціонування зовнішнього середовища на основі приведення до балансової, нормативної, програмно-цільової та оптимальної відповідності використовуваних ресурсів та економічних результатів довгострокового розвитку, що дозволяють на експертно-адитивній основі узагальнюючий ідентифікатор стратегічної орієнтації соціально-економічної системи сфери послуг, його залежність від зростання вартісних обсягів надання послуг;

За результатами стратегічного аналізу функціонування суб'єктів господарювання сфери послуг запропоновано комплексні заходи щодо: протидії впливу негативних факторів макро-, мікросередовищ; встановленню кількісних та якісних змін економічних результатів, ефективності процесу надання послуг, напрямів та характеру впливу основних факторів макросередовища, що надають можливість суб'єкту стратегічного планування приводити до збалансованого стану зміни економічних результатів з наявним ресурсним потенціалом;

Створено методичні положення раціоналізації взаємодії елементів механізму стратегічного планування розвитку різнорівневих соціально-економічних систем сфери послуг на основі процедурно-технологічного забезпечення форми

рування та активізації елементної взаємодії системи стратегічного планування, урахування найбільш ймовірних змін станів макро-, мікросередовищ у довгостроковому періоді, що дозволяють об'єднати процедурно-технологічні елементи активізації системи стратегічного планування зі стратегічною цільовою орієнтацією на досягнення максимально можливих економічних результатів;

Розроблено методичні положення створення системи стратегічного планування соціально-економічного розвитку підприємств сфери послуг на основі визначення узагальнюючого рівня ефективності функціонування та корпоративної стратегії системи стратегічного планування, реалізації методичних підходів до процедурно-технологічної послідовності формування та активізації взаємодії елементного складу системи, дотримання принципів адекватності та значущості функціонального призначення, цільової орієнтації взаємодіючих елементів, збалансованості використання ресурсів, здійснення стратегічної орієнтації підприємства на основі обліку досягнутого ним відповідного етапу свого життєвого циклу;

Сформовано та обґрунтовано розділи стратегічного плану підприємства, галузі сфери послуг, що відповідають за змістом технологічних процедур здійснення стратегічного планування, на збалансованій основі з наявними ресурсами, що реалізують встановлену етапність досягнення стратегічних орієнтирів економічної результативності, що задовольняють вимогам високої інформативності забезпечення, динаміки зростання ефективності ресурсу. ;

Визначено та обґрунтовано основні напрямки підвищення економічного результату підприємства, галузі сфери послуг у довгостроковому періоді на основі використання функціонально-вартісного аналізу, методу кластерного планування, розширення впливу організаційного рівня стратегічного планування на економічні результати диверсифікованого суб'єкта господарювання сфери послуг, створення стратегічних спілок (альянсів) та інтегрованих підприємств сфери послуг;

Економіко-математичними методами побудовано оптимальний план та визначено середньострокові прогнозні оцінки економічних результатів розвитку підприємства сфери послуг, що дозволяють встановлювати максимальний вартісний обсяг надання послуг, найбільшу вигідність пріоритетності, що обирається, надання різних видів послуг, використання технологічних комплексів, обґрунтовувати стратегічний розвиток підприємства на основі екстраполяційних .

Практична та наукова значимість результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що запропоновані в ньому рішення теоретичних та методичних проблем мають практичну спрямованість на підвищення економічних та соціальних результатів поточної діяльності та перспективного розвитку підприємств та галузей сфери послуг, ефективності функціонування системи стратегічного планування соціально-економічного розвитку. підприємств сфери послуг.

Практичне значеннямають одержані результати аналізу стратегічного аналізу функціонування галузей сфери послуг, їх економічної та соціальної результативності, раціоналізації взаємодії елементів системи стратегічного планування у перспективному періоді часу.

Структура дисертації сформована таким чином, щоб у найбільш доступній формі та оптимальному ступені відобразити актуальні та малодосліджені проблеми з теми дисертаційної роботи на основі дотримання логічної послідовності викладу матеріалу, встановлення причинно-наслідкового взаємозв'язку, взаємодії факторів та елементів досліджуваних проблем та об'єктів. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та бібліографії.

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначається її мета та основні завдання, обґрунтовується наукова новизна та практична значимість.

У першому розділі «Теоретичні положення системної взаємодії видів планування соціально-економічного розвитку структурних складових сфери послуг» розкриваються сутнісні уявлення про функціональну орієнтацію та роль планування в системі управління галузями, підприємствами сфери послуг, особливості стратегічного планування соціально-економічного розвитку, взаємодію та інтегральну єдність поточного , перспективного та стратегічного планування економічних результатів та ефективності розвитку галузей та підприємств сфери послуг.

Другий розділ «Формування концептуальних підходів до створення системи стратегічного планування соціально-економічного розвитку підприємств сфери послуг» включив порівняльний аналіз концептуальних положень стратегічного планування, реалізацію цільових комплексних програм та стратегічного планово-розрахункового обґрунтування досягнення необхідних результатів розвитку структурних складових сфери послуг, концептуальні положення системної стратегії орієнтації на економічне зростання суб'єктів господарювання сфери послуг.

У третьому розділі «Аналіз та методичні положення створення системи стратегічного планування підприємств сфери послуг» виконано

стратегічний аналіз функціонування галузевих складових сфери послуг, раціоналізовано взаємодію елементів механізму стратегічного планування, сформовано методичні положення системи стратегічного планування соціально-економічного розвитку суб'єктів господарювання сфери послуг.

Четверта глава «Стратегічний оптимальний план розвитку та підвищення ефективності використання ресурсів підприємств сфери послуг» присвячена формуванню стратегічного плану та визначенню напрямів підвищення економічного результату, ефективності використання ресурсів підприємств, галузей сфери послуг у перспективному періоді часу, перспективним напрямам та стратегічній орієнтації на підвищення економічного результату та ефективності використання ресурсів підприємств, галузей сфери послуг, розроблення оптимального плану та встановлення прогнозних оцінок економічних результатів - інструментів обґрунтування адекватності та значущості стратегічного плану розвитку підприємств сфери послуг.

Наприкінці формулюються основні висновки та рекомендації за результатами дисертаційного дослідження.

Подібні дисертаційні роботи за спеціальністю «Економіка та управління народним господарством: теорія управління економічними системами; макроекономіка; економіка, організація та управління підприємствами, галузями, комплексами; керування інноваціями; регіональна економіка; логістика; економіка праці», 08.00.05 шифр ВАК

  • Створення системи стратегічного управління соціально-економічним розвитком кінематографії 2008 рік, доктор економічних наук Голутва, Олександр Олексійович

  • Стратегічне планування соціально-економічного розвитку підприємницьких суб'єктів господарювання: на прикладі Мурманської області 2008 рік, кандидат економічних наук Дочкина, Ганна Олександрівна

  • Формування механізму стратегічного розвитку соціальної сфери 2007 рік, кандидат економічних наук Альошова, Світлана Олександрівна

  • Стратегія довгострокового економічного зростання галузевих складових сфери послуг 2012 рік, кандидат економічних наук Сажнева, Любов Павлівна

  • Стратегічне планування та організація розвитку суб'єкта господарювання сфери телекомунікаційних послуг в умовах конкурентної економіки 2008 рік, кандидат економічних наук Черепанов, Петро Володимирович

Висновок дисертації на тему «Економіка та управління народним господарством: теорія управління економічними системами; макроекономіка; економіка, організація та управління підприємствами, галузями, комплексами; керування інноваціями; регіональна економіка; логістика; економіка праці», Ялунер, Олена Василівна

Висновок

Розробка теоретичних положень функціональної орієнтації та встановлення ролі планування в системі управління підприємствами сфери послуг, визначення та аналіз особливостей стратегічного планування соціально-економічного розвитку галузей та підприємств, формування теоретичних положень взаємодії та інтегральної єдності поточного, перспективного та стратегічного планування економічних результатів та ефективності розвитку підприємств, результати порівняльного аналізу концептуальних положень стратегічного планування соціально-економічного розвитку структурних складових сфери послуг, формування методичних положень реалізації комплексних програм та стратегічного планово-розрахункового обґрунтування досягнення необхідних результатів розвитку галузевих складових сфери послуг, розробка концептуальних підходів до системної стратегічної орієнтації на економічне зростання структурних складових та суб'єктів господарювання сфери послуг, результати проведеного аналізу функціонування галузей сфери послуг, раціоналізація взаємодії елементів механізму стратегічного планування розвитку підприємств, формування методичних положень створення системи стратегічного планування соціально-економічного розвитку суб'єктів господарювання сфери послуг, розробка методичних положень створення стратегічного плану та визначення напрямів підвищення економічного результату та ефективності використання ресурсів підприємств сфери послуг у довгостроковому періоді, визначення перспективних напрямів та стратегічної орієнтації на підвищення економічного результату та ефективності використання ресурсів підприємств, галузей сфери послуг, розробка методичних положень оптимального планування та визначення прогнозних оцінок економічних результатів як інструментів обґрунтування адекватності та значущості стратегічного плану соціально-економічного розвитку підприємства сфери послуг дозволили автору зробити такі висновки:

Функціональна орієнтація планування перспективного розвитку конкретної соціально - економічної системи у своїй змістовній основі повинна включати не тільки прагнення досягти нею встановлюваних на прогностичній основі економічних та соціальних результатів за допомогою реалізації комплексу ресурсозабезпечених заходів економічного, фінансового, інноваційного, маркетингового, структурно - організаційного характеру, а й , нівелювати суттєві впливи негативних факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ, досягати наміченої мети на основі принципів планомірності та пропорційного розвитку в тій мірі їх дотримання, яка можлива в рамках взаємодії функції планування з іншими елементами в системі управління соціально-економічним розвитком підприємства, галузі та в цілому народного господарства;

Дотримання функціональної спрямованості перспективного планування суб'єктів господарювання сфери послуг в умовах значного негативного впливу факторів нестабільного зовнішнього середовища можливе на основі не тільки встановлюваних обсягів споживання всіх видів ресурсів, необхідних для забезпечення процесу надання послуг, виготовлення продукції, а й визначення, дотримання мінімальних розмірів (норм) споживання ресурсів, що припадають на надання однієї індивідуальної або комплексної послуги, одиниці продукції, що виготовляється, виступають важливим фактором впливу на підвищення ефективності використання всіх видів ресурсів;

p align="justify"> Функціональна орієнтація планування в системі управління підприємствами у сфері послуг на дотримання збалансованості, планомірності та пропорційності розвитку в перспективному періоді часу може бути достатньою мірою забезпечуватися на основі такого використання трудових, матеріально - технічних та інших ресурсів, при якому в динаміці за ряд тимчасових періодів ( років) досягається зростання співвідношень економічних результатів до витрат;

Збільшення узагальнюючого рівня ефективності використання всіх видів наявних ресурсів у перспективному періоді часу ще не є свідченням раціонального співвідношення результатів і витрат, оскільки оптимальність даних співвідношень дуже умовна виходячи з дотримання встановлених норм і нормативів споживання всіх видів наявних ресурсів, їх відповідності організаційно - економічним, інноваційним , технічним можливостям суб'єктів господарювання сфери послуг економити трудові та матеріально - технічні ресурси при планованому збільшенні темпів зростання вартісних обсягів надання послуг, виробленої продукції;

Об'єктивність функціональної орієнтації планування на досягнення поставленої мети, економічних результатів та рівнів ефективності використання ресурсних потенціалів залежить від комплексу різних факторів, що прямо чи опосередковано впливають на точність планових оцінок економічного та соціального розвитку господарюючих суб'єктів сфери послуг;

Роль функції планування у системі управління підприємством сфери послуг у тому, щоб забезпечити збалансованість, пропорційність і планомірність соціально-економічного розвитку у вигляді реалізації комплексу інноваційних, технічних, економічних, соціальних, маркетингових, фінансових та інших заходів, вкладених у досягнення тих темпів економічного зростання і ефективності використання ресурсів, які зберігають або розширюють займане або пріоритетне місце на певному сегменті ринку суб'єктом господарювання, підвищують його рівень конкурентоспроможності, що випускається ним продукції, наданих послуг;

Функціональна орієнтація та роль планування поточного, перспективного розвитку підприємства, галузі сфери послуг, що у своїй змістовній формі виражають прагнення досягти господарюючим суб'єктом, галузевою складовою економічних та соціальних результатів функціонування та довгострокового розвитку підприємств, галузей сфери послуг, галузей сфери послуг, балансової та нормативної відповідності економічних результатів та ресурсного забезпечення, надає можливість різнорівневим органам управління сферами послуг підвищувати ступінь об'єктивності та значущості планово-розрахункових обґрунтувань, темпи економічного зростання, ефективності використання ресурсів, рівень взаємодії поточного, перспективного та стратегічного планування в умовах суттєвих змін станів зовнішнього та внутрішнього середовищ;

Особливості стратегічного планування соціально-економічного розвитку національної економіки, сфери послуг та її структурних складових необхідно виділяти на основі його функціональної спрямованості - нейтралізувати, нівелювати та локалізувати зовнішні і внутрішні негативні тенденції, що виникають, що впливають на стійкі темпи економічного зростання, підвищення рівня конкурентоспроможності структурних складових та господарюючих суб'єктів соціальної сфери, частку займаного сегмента ринку послуг і товарів соціальної сфери;

Стратегічне плануванняу своїй функціональній призначеності для суб'єкта управління соціально - економічної системи може бути визначено як планове обґрунтування для прийняття та реалізації комплексу заходів з метою досягнення необхідних (бажаних) або встановлюваних економічних, фінансових та соціальних результатів, загальної ефективності використання ресурсів у довгостроковому періоді часу в умовах найбільш ймовірних чи можливих у невизначеному часі значних змін у нестабільному зовнішньому середовищі та виникнення негативних тенденцій у внутрішньому середовищі;

Стратегічне планування розвитку соціально - економічної системи як у соціальній, і у виробничій сфері національної економіки неспроможна ґрунтуватися на досягненні поставлених чи необхідних результатів, витрат за ресурсоспоживання з оцінки прогнозу, характеризувані перенесенням ретроспективних і поточних тенденцій функціонування об'єкта планування у середньо-, довгостроковий ( перспективний) період;

У рамках стратегічного планування розвитку сфери послуг, її структурних складових, суб'єктів господарювання вживані заходи різного характеру спрямовані не тільки на зниження або на повну нейтралізацію рівня впливів факторів зовнішнього середовища, що дозволяють зберігати або навіть збільшувати темпи економічного зростання структурних складових, організаційно - правових структур соціальної сфери. і загалом народного господарства, а й у взаємодії з поточним і перспективним плануванням сприяти соціально - економічному зростанню, підвищенню ступеня конкурентоспроможності послуг, виробленої продукції умовах сформованих тенденцій та його істотного порушення;

Специфіка розробки та реалізації тих чи інших стратегій структурними складовими сфери послуг полягає не тільки в очікуванні виникнення негативних змін у зовнішньому середовищі, що мають характер періодичної повторюваності в часі, а й у підготовці до реалізації - функціональних стратегій, що враховують можливі і при цьому суттєві зміни зовнішнього середовища характер впливів яких на результати та ефективність використання ресурсів соціально-економічної системи органам планування невідомий через відсутність інформації про даний фактор впливу зовнішнього середовища;

Загальна функціональна особливість стратегічного планування розвитку суб'єктів господарювання, структурних складових сфери послуг, на відміну від перспективного планування, полягає в необхідності складання плану, розрахованого на довгострокову перспективу, у якого цільова орієнтація на досягнення необхідних (встановлених) економічних, фінансових та соціальних результатів формується не так. основі тенденцій розвитку соціально - економічної системи, їх перенесення на перспективний період часу, а з урахуванням можливих негативних впливів факторів зовнішнього середовища в невизначеному часі;

Стан національної економіки при значних темпах збільшення розмірів колективно - часткових (приватних та державних) засобів інвестування з метою інтенсивного оновлення та модернізації основних фондів, підвищення їх технічного рівня та конкурентоспроможності галузевих складових виробничої та соціальної сфер, раціоналізації взаємодії фінансово-кредитної системи з суб'єктами господарювання на взаємовигідних умов, вирішення низки інших проблем реформування транспортного та житлово-комунального комплексів, підвищення рівня прибутковості громадян створює сприятливі умови для реалізації принципів планомірності, пропорційності та збалансованості розвитку структурних складових соціальної та виробничої сфер, досягнення максимально можливих економічних, фінансових та соціальних результатів, ефективності виробництва продукції, надання послуг у довгостроковому періоді часу на основі здійснення стратегічного планування; особливості стратегічного планування соціально-економічного розвитку галузей та підприємств сфери послуг, що полягають у: властивій тільки його функціональному призначенню нейтралізувати, нівелювати та локалізувати вплив негативних факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ; цільової орієнтації на досягнення необхідної економічної результативності, ефективності ресурсоспоживання в довгостроковому періоді за допомогою реалізації комплексу заходів у складі стратегій на основі обліку змін, що настали або очікуваних, макросередовища; можливості накопичення, класифікації та використання приватних стратегій в умовах змін стану макро-, мікросередовищ у невизначеному часі, поетапності здійснення технологічних процедур та дотримання правил стратегічного планування, надають можливість суб'єкту поточного функціонування та довгострокового розвитку різнорівневих соціально-економічних систем сфери послуг: зберігати та підвищувати темпи економічного зростання підприємств та галузей, конкурентоспроможність наданих послуг в умовах тенденцій розвитку, що склалися, їх суттєвої зміни; раціоналізувати перерозподіл фінансових коштів на здійснення тих стратегій, які найбільше сприяють підтримці темпів економічного зростання, підвищенню ефективності ресурсоспоживання;

Кожен із використовуваних у діяльності різнорівневих органів управління (федеральних, регіональних, муніципальних, суб'єктів господарювання) видів планово-розрахункових обґрунтувань поточного функціонування, перспективного (середньо-, довгострокового) та стратегічного соціально-економічного розвитку є індивідуальним, що володіє такими класифікаційними ознаками, як функціональне , цільова орієнтація, і навіть інформаційними ознаками кожному за видів;

Індикативне (рекомендаційне) поточне планування на всіх рівнях обґрунтування досягнення тих чи інших результатів, витрат, підвищення темпів економічного зростання, ефективності виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт має таку свою основну мету, як забезпечення точності, значущості та взаємоузгодженості розрахункових ідентифікаторів, що характеризують діяльність організаційно - правової структури, структурних складових сфери послуг, альтернативності та диверсифікованості процесів виробництва продукції, надання послуг виходячи не тільки зі свого функціонального призначення, як поточного виду планування, а й мобільності планових дій та заходів суб'єкта управління з досягнення економічних, фінансових та соціальних результатів основі рекомендації та індивідуальності діяльності в умовах становлення розвинених ринкових відносин, впливу факторів нестійкого зовнішнього та внутрішнього середовищ у невизначеному часі;

Перспективне (середньо-, довгострокове) планування, перебуваючи в тісній взаємозалежності з поточним планово-розрахунковим обґрунтуванням діяльності підприємств сфери послуг, що реалізується протягом 2-5 років і більше на основі результатів поточного планування, своїм функціональним призначенням відрізняється від поточного планування, оскільки направлено на планово-розрахункове обґрунтування динаміки зміни (зростання) економічного результату та ефективності використання всіх видів наявних ресурсів суб'єктів господарювання сфери послуг;

Поточне та перспективне планування соціально-економічного розвитку господарюючого суб'єкта сфери послуг, незважаючи на відмінності у функціональному призначенні, цільовій орієнтації, у використанні інформаційних відомостей та ретроспективних даних про діяльність підприємства, структурної складової та в цілому сфери послуг, взаємодоповнюють один одного не лише в рамках загальної екстраполяційної основи для досягнення необхідних (встановлених) результатів економічного, фінансового, соціального характеру, ефективності споживання ресурсів, а також у послідовному здійсненні середньо-, довгострокового планування за допомогою реалізації річних (поточних) планів;

Стратегічна орієнтація на досягнення певної (найбільшої в умовах прояву негативних факторів зовнішнього середовища) результативності, насамперед, економічного характеру повинна відповідати не лише вимогам ресурсозабезпеченості, раціональної організації праці та процесу надання послуг, виробництва товарів, що сприяють економічному зростанню та ефективності використання всіх видів ресурсів, а й реалізації сукупності тих функціональних стратегій, наповнених конкретними заходами, які спрямовані на нейтралізацію та нівелювання негативних впливів факторів довкілля, що виникають у невизначеному часі; виходячи з функціонального призначення, цільової орієнтації на досягнення найбільших економічних, фінансових та соціальних результатів поточної діяльності, перспективного та стратегічного розвитку галузевих структурних складових та господарюючих суб'єктів сфери послуг, наявності інформаційної основи, умов та сформованих тенденцій економічного, фінансового та соціального характеру, поточне, перспективне (середньо-, довгострокове) та стратегічне планування, взаємодіючи та доповнюючи один одного, використовуючи екстраполяційну та стратегічну спрямованість розвитку в рамках інтегрального (об'єднуючого поточне, перспективне та стратегічне) планування, дозволяють досягати основної мети, що полягає у досягненні в поточному, середньо- , довгостроковому періоді часу найбільших економічних, фінансових та соціальних результатів, ефективності використання ресурсів як в еволюційному, так і в стратегічному розвитку підприємств, галузей сфери послуг на основі обліку, нейтралізації та нівелювання негативних впливів факторів зовнішнього середовища у невизначеному часі;

Концептуальні положення стратегічного планування розвитку соціально-економічної системи, включаючи і кожну зі структурних складових сфери послуг, на відміну від методологічних положень, є не лише певним способом характеристики, трактування такого конкретного поняття, як стратегічне планування, а й виступають концентрованою формою індивідуального розуміння та логіко-вербального подання даного поняття та його спрямованості у розвитку сфери соціальних послуг та її структурних складових;

Результати аналізу різних концептуальних положень здійснення стратегічного планування соціально-економічного розвитку корпоративних чи індивідуальних організаційно-правових структур, галузей, структурних складових сфери послуг, виробничої сфери свідчать про значний рівень суперечливості у створенні та реалізації стратегічного плану як з точки зору використання з цією метою відповідних технологічних процедур та правил, так і періоду часу його дії, послідовності здійснення комплексу заходів, необхідних для реалізації стратегій, розподілу та ефективності використання наявних ресурсів, інтегрованої кількісної та якісної оцінки або критеріально-цільової спрямованості впливу узагальнюючої (базової) стратегії на досягнення економічної, фінансової. та соціальної результативності розвитку організаційно-правової структури у довгостроковому періоді часу;

Концепція стратегічного планування розвитку соціально-економічних систем у довгостроковому періоді часу в уеловіях постійно зростаючої нестабільності макро-, мікросередовищ має конкретизувати такі основні положення стратегічного плану, як його тривалість, послідовність складання та реалізації, використання з цією метою конкретних процедурно-технологічного інструментарію, правил, обґрунтування доцільності створення та здійснення стратегій для протидії негативним впливам факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ;

Результати порівняльного аналізу концептуальних положень стратегічного планування соціально-економічного розвитку підприємств, галузей сфери послуг свідчать про об'єктивну необхідність конкретизації та підвищення рівня обґрунтованості методичних положень процедурно-технологічного формування стратегічного плану довгострокового розвитку підприємства, галузевої складової сфери послуг, змістовного наповнення його розділів, послідовності здійснення комплексу заходів у рамках стратегій, критеріально-цільової спрямованості впливу узагальнюючої стратегії на досягнення економічної, фінансової та соціальної результативності довгострокового розвитку, встановлення довірчих інтервалів поетапного досягнення економічних, фінансових та соціальних результатів, ефективності використання ресурсів;

Успішний соціально-економічний розвиток галузевих структурних складових сфери послуг, що характеризується зростанням економічних, фінансових та соціальних результатів, ефективності ресурсоспоживання, можливий не лише в умовах приведення в балансову відповідність наявного ресурсного потенціалу та встановлюваної для досягнення в перспективному періоді часу результативності у вигляді конкретних обсягів надання споживачам послуг, а також раціоналізації взаємодії таких основних функцій системи управління, що визначають у довгостроковому періоді часу достовірність планомірного та послідовного досягнення намічених результативних вартісних і натуральних показників, як прогнозування, планування та програмування;

Прогнозування виконує роль не тільки екстраполяційного перенесення ретроспективних тенденцій розвитку з минулого в майбутнє, встановлюючи економіко-математичними та експертними способами динаміку зміни економічних, соціальних, технічних та інших ідентифікаторів на майбутній середньостроковий період розвитку, а й концептуального покажчика найімовірніших напрямів соціально у межах реалізованих індикативних планів та цільових програм;

Формування та реалізація цільових програм надає можливість суб'єкту управління соціально-економічним розвитком установою, галузевою складовою сфери послуг впливати на окремі науково-інноваційні, соціальні, технічні та технологічні сторони розвитку сфери послуг з метою приведення їх у балансову відповідність до вимог споживачів до якості та обсягів, що надаються послуг, рівнем конкурентоспроможності, що відповідає місці на конкретному сегменті ринку послуг;

Успішна реалізація цільових комплексних програм та підвищення рівня планово-розрахункового обґрунтування досягнення необхідних результатів перспективного розвитку підприємств, галузевих складових сфери послуг можлива на основі: раціоналізації взаємодії таких функцій управління, як прогнозування, планування та програмування, які є інструментарієм об'єктивізації обґрунтованого вибору напрямів планомірного та послідовного соціально -економічного розвитку; довгострокову стратегічну та програмно-цільову орієнтацію різнорівневих органів планування розвитку підприємств сфери послуг на забезпечення збалансованості ресурсного потенціалу та економічних результатів, що відповідають стійким темпам економічного зростання народного господарства, виробничої та соціальних сфер; створення та реалізації стратегічного плану, що включає у свої процедурно-технологічні розділи комплексні економічні, фінансові, інноваційні, соціальні, маркетингові заходи, що нейтралізують, нівелюють негативні впливи факторів макро-, мікросередовищ; середньострокової екстраполяції економічних результатів у поєднанні з реалізацією балансового, нормативного, оптимального та програмно-цільового методів планування; раціоналізації співвідношень результативностей здійснення цільової комплексної програми та стратегії соціально-економічного розвитку суб'єкта господарювання, галузі сфери послуг; системна стратегічна орієнтація організаційно-правових структур, галузевих складових сфери послуг повинна включати цільову орієнтацію всіх видів планування та програмування, а також основні технологічні складові цільової орієнтації стратегічного планування, що послідовно взаємодоповнюють один одного та дозволяють господарському суб'єкту або структурній складовій сфери послуг добиватися стану не тільки оперативного реакцію зміни зовнішньої та внутрішньої середовищ, а й активно протидіяти негативним тенденціям, які впливають досягнення високих економічних результатів, ефективності ресурсоспоживання у процесі надання послуг споживачам;

Рівень інтегрованості цільових орієнтацій у рамках планово-розрахункових обґрунтувань, успішний (результативний та ефективний) розвиток суб'єкта господарювання структурної складової сфери послуг може бути такою логіко-вербальною формою, як «узагальнюючий ідентифікатор планового цільового орієнтування соціально-економічної системи сфери послуг на досягнення максимально можливого результату та ефективності використовуваних ресурсів (трудових, матеріально-технічних, фінансових, інформаційних) у перспективному періоді часу в умовах ймовірних і при цьому значних інноваційних, економічних, маркетингових, фінансових змін зовнішнього та внутрішнього середовищ»;

Стратегічне орієнтування є початковою стадією формування стратегічного плану, що визначає на експертній основі провідними менеджерами, спеціалістами господарюючого суб'єкта, галузевою складовою сфери послуг перспективне бачення стану та умов соціально-економічного розвитку об'єкта планування, його функціональне призначення (місію) соціального та економічного характеру в процесі надання послуг споживачам, стратегічну мету, спрямовану на досягнення необхідних економічних та соціальних результатів у довгостроковому періоді часу в умовах функціонування нестабільного макросередовища та економічних, інноваційних, структурно-організаційних змін у внутрішньому середовищі;

Встановлена ​​адитивна інтегральна (узагальнююча) оцінка цільової орієнтації поточного, перспективного та стратегічного планування на досягнення стійких темпів зростання економічних показників, ефективності використання всіх видів ресурсів, що дорівнює 0,64, свідчить про те, що рівень цільового орієнтування соціально-економічної системи сфери послуг не перевищує і не дорівнює одиниці, має резерв до збільшення та перегляду кількісної величини на тій підставі, що нормативні (потрібні) величини цільового орієнтування системи перевищують встановлений інтегральний рівень;

Стратегічне бачення економічного, інноваційного, фінансового та іншого стану, результативного розвитку конкретного суб'єкта господарювання сфери послуг у довгостроковому періоді часу в логіко-вербальній формі може бути виражене як «Здійснення видів діяльності з надання комплексних послуг на інноваційній основі використовуваних інформаційних та управлінських систем, що підтримують і що прискорюють темпи економічного зростання, підвищення рівня ефективності використовуваних ресурсів, що дозволяють займати провідні місця на сегменті ринку послуг, підвищувати розміри оплати праці, кваліфікацію, професійні знання, навички персоналу, рівень конкурентоспроможності послуг, продукції та загалом організаційно-правової структури»;

Функціональне призначення (місія), наприклад, суб'єкта господарювання культурно-просвітницького комплексу сфери послуг може бути виражена в наступній логіко-вербальній формі: «Надання освітніх та культурно-дозвільних послуг споживачам, їх диверсифікація, збереження лідируючого місця на конкретному сегменті ринку послуг в умовах впливу негативних факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ»;

Стратегічна мета в рамках системної стратегічної орієнтації суб'єкта господарювання сфери послуг на досягнення необхідних (максимально можливих в умовах функціонування нестабільного зовнішнього середовища може бути представлена ​​як: «Займати лідируючі позиції на сегменті регіонального ринку послуг на основі використання інформаційних та управлінських технологій реінжинірингового характеру, суттєвого підвищення якості , рівня диверсифікації та темпів зростання вартісних обсягів послуг»;

Системність взаємодії та взаємодоповнення нормативного, балансового, програмно-цільового та оптимального методів планування соціально-економічного розвитку суб'єкта господарювання, галузевої складової сфери послуг полягає в їх забезпеченні досягнення необхідного економічного результату в тому випадку, якщо дані методи використовуються одночасно і протягом тривалого періоду часу, поступаючись пріоритетністю застосування один одному на різних етапах економічних, фінансових змін, зовнішніх і внутрішніх умов розвитку;

Концептуальні підходи до системної стратегічної орієнтації на економічне зростання суб'єктів господарювання та галузей сфери послуг, що включають цільову спрямованість поточного, перспективного та стратегічного планування, генерування провідними менеджерами підприємства, галузі сфери послуг стратегічної орієнтації на досягнення максимально можливих економічних та соціальних результатів в умовах нестабільного зовнішнього середовища, приведення до балансової, нормативної, програмно-цільової та оптимальної відповідності використовуваних ресурсів та економічних результатів довгострокового розвитку, надають можливість: на експертно-адитивній основі визначити узагальнюючий показник стратегічної орієнтації соціально-економічної системи, його пропорційну залежність із зростанням вартісних обсягів надання послуг; сприяти розвитку підприємства, галузі сфери послуг в умовах нестабільного стану макро-, мікросередовищ;

Результати аналізу станів зовнішнього та внутрішнього середовищ, а також встановлені тенденції ретроспективного розвитку галузевих складових сфери послуг в екстраполяційному їх переносі на середньо-, довгостроковий періоди часу повинні відповідати рівням точності та адекватності, а також найбільшій ймовірності досягнення у запланованому періоді часу навіть у тому випадку, коли настання наслідків впливу негативних факторів макросередовища відбувається у невизначеному часі за повної відсутності будь-якої інформації про можливий їхній вплив на економічні, фінансові результати, ефективність процесу надання послуг;

Стратегічний аналіз, що включає комплексний інструментарій дослідження ретроспективних, поточних та перспективних змін макро-, мікросередовищ, впливу їх факторів на досягнення максимально можливих економічних, фінансових та соціальних результатів, ефективності процесу надання послуг у середньо-, довгостроковому періоді часу, виступає невід'ємною частиною технологічних процедур стратегічного планування, що дозволяє суб'єкту планування розвитку галузевої складової сфери послуг наводити у стан точності та адекватності ідентифікатори економічного, фінансового та соціального характеру, що відповідають вимогам елементної взаємодії та цілеспрямованості системи стратегічного планування;

Результати комплексного (стратегічного) аналізу, визначаючи ступеня впливу змін стану макро-, мікросередовищ на економічні, фінансові та соціальні результати в ретроспективному, поточному та перспективному періодах часу, виступають не лише інформаційною основною для вжиття економічних, фінансових та інших заходів, що усувають, нівелює та нейтралізують. негативні тенденції поточного функціонування та перспективного розвитку, а також інструментарієм визначення кількісних та якісних змін економічних та інших результатів, ефективності використання ресурсів суб'єктів господарювання, галузевих складових сфери послуг, що дозволяє суб'єкту планування довгострокового соціально-економічного розвитку приводити до збалансованого стану зміни економічних, фінансових та соціальних. результатів перспективного розвитку з наявним ресурсним потенціалом структурних складових сфери послуг;

Ресурсний потенціал включає не тільки наявні та застосовувані в поточній діяльності ресурсні можливості, але й нерозкриті резерви якісного та кількісного змісту (наприклад, зростаючий технічний рівень основних фондів, рівень кваліфікації персоналу, що підвищується, менеджерів в умовах невисокого ступеня інтенсивності використання: технічних ресурсів у часі праці працівників високої кваліфікації та професійної майстерності на виконанні низькорозрядних робіт, надання послуг);

У процесі аналізу важливо не тільки встановити спрямованість та характер впливу основних факторів макросередовища (наприклад, нормативно-правових, економічних, соціальних, інноваційних факторів), але й деталізуючи їх окремими приватними факторами впливу, що входять до кожного з основних напрямків, групами факторів впливу на функціонуючі соціально-економічні системи, передбачати, яким чином може змінитися економічний, фінансовий, соціальний результат у разі настання тенденцій значної нестійкості макросередовища, що відповідають тому чи іншому напрямку факторного впливу;

Наявність адитивно-розрахункового узагальнюючого рівня впливу всіх основних напрямів впливу макросередовища на розвиток суб'єктів господарювання та галузевих складових сфери послуг дозволяє суб'єкту стратегічного планування привести до балансової відповідності цільову орієнтацію узагальнюючої стратегії на досягнення найбільших економічних, фінансових та соціальних результатів у довгостроковому періоді часу. всіх основних чинників нестійкого довкілля;

Адаптація господарюючого суб'єкта, галузевої складової сфери послуг в умовах таких багатофакторних змін стану нестійкого зовнішнього середовища при збереженні цільової орієнтації та ресурсних можливостей на досягнення середньоринкових і перевищують середній рівень економічних та фінансових результатів може дотримуватися на основі комплексних економічних, фінансових, маркетингових, маркетингових, інноваційних , структурно-організаційних заходів, збалансованість ресурсозабезпечення яких із протидією негативним впливам довкілля дозволить господарюючому суб'єкту, галузевої складової сфери послуг сприяти послідовному досягненню максимально можливих економічних та інших результатів, ефективності процесу надання послуг, виробництва продукції;

Економічний аналіз використання основних фондів, предметів праці, праці персоналу, вартісного обсягу наданих послуг, їх собівартості, прибутку та рентабельності у складі стратегічного аналізу дозволяє всебічно кількісно та якісно визначати: стан поточного процесу надання послуг, що склався, господарюючими суб'єктами та в цілому галузевої складової сфери послуг; їх рівень стратегічної цільової орієнтації на досягнення необхідного економічного результату у довгостроковому періоді часу; ресурсний та конкурентний потенціали; конкурентна перевага як інтегрований рівень конкурентоспроможності та конкурентного потенціалу; ринкову частку послуг конкретного суб'єкта господарювання, окремих галузевих складових сфери послуг; результативність узагальнюючої та приватних (функціональних) стратегій;

Поєднання всіх видів та форм аналізу у стратегічному аналізі для отримання результатів, що надають можливість за допомогою організаційних та економічних заходів раціоналізувати взаємодію процедурно-технологічних процедур системи стратегічного планування розвитку суб'єктів господарювання та галузевих складових сфери послуг та, перебуваючи в умовах стратегічної цільової орієнтації, дозволяє обґрунтувати ресурсозабезпечену можливість досягти необхідної (середньоринкової або перевищує її) економічної результативності та ефективності здійснення процесу надання послуг споживачам; стратегічний аналіз функціонування підприємств сфери послуг своїми результатами свідчить у тому, що розвиток різнорівневих соціально-економічних систем неспроможна повністю відповідати незмінності діяли раніше і продовжує діяти тенденціям у довгостроковому періоді; необхідності обліку прямої та опосередкованої інформації про можливі і при цьому суттєві зміни станів макро-, мікросередовищ; вимогу їх відповідності адекватності та значущості у запланованому періоді, коли вплив негативних чинників макросередовища на економічні, фінансові та соціальні результати, ефективність процесу надання послуг відбувається у невизначеному часі; своєї невід'ємної частини у складі технологічних процедур стратегічного планування, що виступає не лише інформаційною основою для вжиття заходів протидії впливу негативних факторів макро-, мікросередовищ, а й інструментом встановлення кількісних та якісних змін економічних та інших результатів, ефективності процесу надання послуг; доцільності встановлення напрямів та характеру впливу основних факторів макросередовища, передбачаючи при цьому зміну планованого економічного та іншого результату у разі настання значного негативного впливу того чи іншого фактора зовнішнього середовища, дозволяють суб'єкту планування довгострокового соціально-економічного розвитку приводити до збалансованого стану зміни економічного, фінансового та соціального результатів довгострокового розвитку з наявним ресурсним потенціалом; цільову орієнтацію узагальнюючої стратегії з впливом усіх основних факторів нестійкого зовнішнього середовища;

Формування механізму стратегічного планування має бути викликане необхідністю здійснення процесу стратегічної цільової орієнтації на досягнення максимально можливих економічних, фінансових та соціальних результатів або відсутність такої необхідності має призвести до зміни сутнісних уявлень про узгоджений набір заходів економічного, фінансового, інноваційного, маркетингового, структурно-організаційного склад основних технологічних процедур і правил формування стратегічного плану та його здійснення в довгостроковому періоді часу;

Такі технологічні процедури стратегічного планування, як стратегічне бачення, стратегічний аналіз макро-, мікросередовищ, формулювання місії (призначення) стратегічної мети, узагальнюючої (базової, корпоративної) та приватних (функціональних) стратегій повинні реалізовуватися на основі механізму їх активізації, що включає не лише відповідність адекватності кожній з елементних складових ресурсному та конкурентному потенціалам, але й тому їх впливу на економічну, фінансову результативність системи стратегічного планування, що дозволяє на основі компенсаційної протидії впливу негативних факторів макро-, мікросередовищ досягти найбільших величин планово-розрахункових показників у середньо-, довгостроковому періоді часу. ;

Стратегічне бачення фахівців та провідних менеджерів суб'єкта господарювання, галузевої складової сфери послуг, об'єктивно та системно представлене для всіх працівників, є соціально-психологічною мотиваційною та економічною основою для підвищення результатів своєї діяльності та продуктивності праці, беручи участь у цільовій стратегічній орієнтації до досягнення оптимального стану соціально- економічної системи у перспективному періоді часу, що тісно пов'язана з економічним зростанням, підвищенням дохідності персоналу підприємства, структурною (галузевою) складовою сфери послуг, перспективами збільшення обсягів соціального споживання, стійкого морально-психологічного клімату; концептуальний підхід до раціональної взаємодії стратегічної мети різнорівневої соціально-економічної системи сфери послуг у складі механізму активізації системи стратегічного планування з іншими її технологічними процедурними елементами полягає в тому, що поєднання підпорядкованих цілей різнорівневих соціально-економічних систем в єдину для всіх стратегічну мету, що об'єднує спрямованість досягненню максимально можливих кількісних та якісних результатів перспективного розвитку можливе на основі збалансованості всіх видів наявних ресурсів, що беруть участь у поточній діяльності та перспективному розвитку різнорівневих соціально-економічних систем, з досягненням цільових орієнтирів економічної результативності та ефективності процесу надання послуг споживачам; визначення репрезентативного, прийнятного кількісного інтервалу результатів поточного та перспективного функціонування підприємства у сфері послуг; встановлення (прогнозування) рівнів кількісної та якісної зміни ресурсного потенціалу в перспективному періоді часу; обліку змін конкурентного потенціалу, конкурентоспроможності основних видів послуг та в цілому різнорівневої локальної, галузевої) соціально-економічної системи сфери послуг і, відповідно, займаного місця на ринку послуг; поєднання основних концептуальних положень стратегічного бачення та функціонального призначення (місії) підприємства, галузевої складової сфери послуг у формулюванні стратегічної мети; раціоналізація взаємодії елементів механізму стратегічного планування розвитку різнорівневих соціально-економічних систем сфери послуг, що полягає у: процедурно-технологічному забезпеченні формування системи стратегічного планування відповідно до її цільової орієнтації на досягнення максимально можливих економічних та інших результатів; активізації елементної взаємодії системи; необхідному поєднанні та послідовності елементної взаємодії з урахуванням найбільш ймовірних змін станів макро-, мікросередовищ; дотримання цілеспрямованості заходів, що вживаються у складі розділів стратегічного плану на підвищення результатів механізму активізації системи стратегічного планування, надає можливість суб'єкту стратегічного планування розвитку різнорівневих соціально-економічних систем наводити в такий стан активізації взаємодії елементів системи стратегічного планування, що дозволяє досягти своєї основної мети, узагальнити та систематизувати. інформаційні дані про стан макро-, мікросередовищ, об'єднати процедурно-технологічні елементи активізації системи стратегічного планування зі стратегічною цільовою орієнтацією на досягнення ринкових позицій, що відповідають конкурентним перевагам, що склалися, та ефективно використовуваному ресурсному потенціалу підприємства, галузі сфери послуг, передбачати здійснення креативних функціональних стратегій. конкурентної переваги;

Точне кількісне визначення економічного результату функціонування системи стратегічного планування в поточній діяльності та перспективному розвитку суб'єкта господарювання сфери послуг є важкоздійсненним завданням, оскільки негативний вплив нормативно-правових, економічних, інноваційних, соціокультурних та інших факторів зовнішнього середовища не може бути точно встановлений за допомогою можливих економічних та фінансових втрат, зміни основних ідентифікаторів процесу надання послуг суб'єктом господарювання, а рівень протидії цьому негативному впливу не може точною кількісною мірою свідчити про економічну чи іншу результативність системи стратегічного планування соціально-економічного розвитку підприємства, галузевої складової сфери послуг;

Економічний результат активної та раціоналізованої взаємодії процедурно-технологічних елементів системи стратегічного планування являє собою частку від загального економічного результату, отриманого суб'єктом господарювання протягом конкретного періоду часу, рівну величині зниження економічного результату, що не відбувся, в умовах активної протидії негативним соціально-економічним тенденціям розвитку підприємства сфери послуг;

Багатофакторність негативного впливу макросередовища в системі стратегічного планування викликає необхідність використання різних за вартісним обсягом та якістю комплексних заходів у складі процедурно-технологічних складових системи стратегічного планування, що протидіють негативному впливу, що підсилюють позитивні тенденції розвитку, реалізуються з метою посилення економічного стану, розширення конкурентного потенціалу та конкурентних. переваг підприємства, галузі сфери послуг;

Формування узагальнюючої чи єдиної (базової) стратегії соціально-економічного розвитку суб'єкта господарювання у довгостроковому періоді часу є однією з необхідних умов та важливою принциповою позицією процедурно-технологічного формування системи стратегічного планування, що виступають своєрідною вимогою до узагальненості приватних стратегій підприємства у процесі цільової орієнтації всіх ресурсних на досягнення планово-розрахункових орієнтирів економічної результативності підприємства у перспективному періоді часу;

Формування ефективно функціонуючої системи стратегічного планування довгострокового соціально-економічного розвитку суб'єктів господарювання сфери послуг можливе на основі: збалансованості взаємодії її процедурно-технологічних та ресурсних елементів, що відповідає досягненню економічного результату, рівного величині зниження економічного результату, що не відбулося, в умовах активного протидії негативним впливам факторів зовнішньої та середовищ підприємства, галузі сфери послуг за допомогою застосування різних за вартісним обсягом витрат ресурсів та якості комплексних заходів в елементному складі системи стратегічного планування; визначення узагальнюючого рівня ефективності функціонування та узагальнюючої стратегії системи стратегічного планування; реалізації методичних підходів до процедурно-технологічної послідовності формування елементного складу, активізації функціонування системи за допомогою її механізму запуску та досягнення орієнтирів економічної результативності у довгостроковому періоді; дотримання принципів адекватності та значимості впливу цільової орієнтації взаємодіючих елементів, збалансованості використання ресурсів, об'єктивізації процесу планування та забезпечення високого ступеня ймовірності досягнення необхідних економічних результатів, своєчасного ініціативного реагування суб'єкта стратегічного планування на поточні та перспективні зміни стану макро-, мікросередовищ, здійснення стратегічної орієнтації підприємства на основі обліку досягнутого ним етапу свого життєвого циклу, економічної зацікавленості та мотивації персоналу підприємства у реалізації стратегічного плану; процедурно-технологічні складові системи стратегічного планування можуть бути віднесені до складу елементної взаємодії, що визначає не лише свою частку в загальному економічному результаті довгострокового розвитку підприємства, галузі сфери послуг, а й характеризує технологію створення та відображення функціональної призначеності системи стратегічного планування, а вживані комплексні заходи та взаємодіючі з ними ресурси з метою прямого та опосередкованого впливу на зростання економічного результату можуть бути охарактеризовані за своєю функціональною призначеністю як елементи, що безпосередньо втілюють цільову орієнтацію системи стратегічного планування у конкретні економічні, фінансові та соціальні результати довгострокового розвитку підприємства, галузі сфери послуг;

Сформований на процедурно-технологічній основі, адекватності та значущості взаємозв'язків інформаційної основи, умов та тенденцій формування та здійснення плану, цільової орієнтації та функціонального призначення стратегічний план є сформованим комплексом розділів, послідовна реалізація яких в умовах істотних змін стану макросередовища спрямована на досягнення обґрунтованих планових орієнтирів. економічної та іншої результативності та ефективності споживання ресурсів у середньо-, довгостроковому періоді часу за допомогою впливу всіх процедурно-технологічних розділів на результати економічного, фінансового та соціального розвитку, протидії (нейтралізації, нівелювання, локалізації) впливу негативних факторів зовнішнього середовища, сприяння позитивним тенденціям та факторам впливу;

Період довгостроковості реалізації стратегічного плану має визначатися у процесі як генерування менеджерами та фахівцями стратегічного бачення соціально-економічного, фінансово-інвестиційного та науково-інноваційного стану підприємства, галузі сфери послуг, так і формулювання інших процедурно-технологічних складових стратегічного плану, коли поєднання експертного сценарного прогнозування стану розвитку підприємства, галузевої складової сфери послуг та кваліфікованого змістовного наповнення розділів стратегічного плану визначають форму цілісності та завершеності стратегічного плану, його середньо-, довгострокового періоду реалізації;

Формовані розділи стратегічного плану підприємства як галузевої складової сфери послуг повинні відповідати як формі, так і змісту технологічних процедур послідовного здійснення стратегічного планування розвитку підприємств сфери послуг, наповнених конкретними заходами та діями, на збалансованій основі з наявними ресурсами, що реалізують встановлену етапність досягнення стратегічних орієнтирів економічної результативності. на адекватній основі з поточними та майбутніми змінами стану макро-, мікросередовищ; задовольняти вимоги високої інформаційності забезпечення, динаміки зростання ефективності ресурсоспоживання у процесі здійснення плану, його цільової орієнтації та функціонального призначення;

Кластерний метод планування, розвиваючи спрямованість взаємопов'язаних з ним методів впливу на економічний результат, спрямований на підвищення продуктивності праці, ефективне використання кваліфікації та професійної майстерності провідних менеджерів господарюючого суб'єкта сфери послуг за допомогою трансформації системи. моральних цінностейменеджерів на основі вдосконалення та підвищення етичного рівня взаємовідносин працівників;

Дотримання діючої та розширення перспективної організаційної спрямованості розвитку підприємства сфери послуг, її вплив на економічні, фінансові та соціальні результати можливе у процесі реалізації складу функціональних (приватних) стратегій, у своїй єдності та взаємодії спрямованих на досягнення максимально можливих економічних та інших результатів розвитку підприємств, галузевих складових сфери послуг за напрямами, визначеними в узагальнюючій (корпоративній) стратегії;

Оцінка ризиків у процесі досягнення економічного, фінансового та соціального результатів довгострокового розвитку підприємства сфери послуг має бути нерозривно пов'язана із здійсненням приватних та узагальнюючих стратегій, невчасність чи дискретність застосування яких може зберегти ступінь ризику або ж призвести до зниження очікуваного до досягнення економічного та іншого результату в умовах суттєвої зміни стану зовнішнього середовища у невизначеному часі;

Визначення загального рівня (ступеня) ризику у стратегічному плані довгострокового розвитку суб'єкта господарювання сфери послуг, незважаючи на його інтегровану орієнтованість, може бути методично прийнятним у процесі обґрунтування стратегічного плану, що формується, оскільки різноманітні ризики в успішності реалізації окремих стратегій та їх загального обґрунтованого, обраного складу з альтернативних варіантів стратегій, в несподіванці в невизначеному часі впливу негативних факторів зовнішнього середовища на здійснення стратегічного плану, у зміні якісних та кількісних характеристик суб'єкта господарювання, визначення рівнів ризику по кожному із змінних об'єктів стратегічного плану, прийнятих планових рішень та стратегій, що реалізуються, може привести рівень об'єктивність до мінімальних значень, а адекватність функціонування реальних об'єктів ризику до невідповідності вимогам суб'єкта стратегічного планування розвитку підприємства сфери послуг;

Обране суб'єктом сфери послуг, що господарює, напрям економічного зростання за рахунок зовнішніх ресурсів у процесі інтегрування з підприємствами сприяє: підвищенню ефективності використання ресурсів за рахунок синергічного ефекту; збільшення можливостей ефективніших інвестиційних вкладень в інтегроване підприємство проти економічної результативністю внутрішнього інвестування; диверсифікації складу послуг, що оптимально поєднує і нівелює періоди їх життєвого циклу і тим самим підтримує стійкі темпи економічного зростання;

Основними напрямами підвищення економічного результату та ефективності ресурсоспоживання підприємства сфери послуг виступають: використання функціонально-вартісного аналізу, що дозволяє вибрати альтернативну стратегію, що надає суттєву конкурентну перевагу підприємству у разі її реалізації; застосування методу кластерного планування, що полягає у формуванні кластера (групи) управлінців, професійні переваги якого у складі суб'єкта господарювання мають перспективну тенденцію зростання; розширення впливу організаційного рівня стратегічного планування на економічні результати диверсифікованого підприємства у сфері послуг; розробка та використання методичних підходів до кількісної оцінкиймовірності ризику досягнення економічного результату у довгостроковому періоді; створення стратегічних спілок (альянсів) та інтегрованих суб'єктів господарювання корпоративного об'єднання;

Якщо складання та використання розрахункових даних оптимального плану повною мірою можна назвати ініціативним актом суб'єкта планування, а перенесення економічних відомостей оптимального плану у поточну діяльність та середньостроковий розвиток підприємства – рекомендаційним, то для стратегічного плану за значної частки індикативного дотримання його спрямованості на досягнення бажаного результату, розробка та реалізація стратегій є необхідним комплексом процедурно-технологічних заходів обов'язкового характеру;

Економіко-математичне формування оптимального плану діяльності дозволяє підприємству визначити не лише максимальний обсяг надання послуг, що відповідає встановленим обмеженням використання матеріально-технічних ресурсів, а й економічну вигідність надання різних видів послуг, використання технологічних комплексів, розвитку у пріоритетному порядку технічних пристроїв(їх оновлення та модернізації);

Формування оптимального плану та визначення прогнозних оцінок економічних результатів виступають дієвими інструментами обґрунтування адекватності та значущості стратегічного плану соціально-економічного розвитку підприємств сфери послуг, що надають можливість: визначити не лише максимальний обсяг надання послуг, що відповідає встановленим обмеженням матеріально-технічних та трудових ресурсів оптимального плану, але та максимальну вигідність у пріоритетному порядку надання різних видів послуг, використання технологічних комплексів, технічних пристроїв; обґрунтовувати у процесі формування стратегічного плану перспективний соціально-економічний розвиток суб'єктів господарювання на основі екстраполяційного перенесення ретроспективних тенденцій на середньо-, довгостроковий період без будь-яких істотних змін.

Список літератури дисертаційного дослідження доктор економічних наук Ялунер, Олена Василівна, 2009 рік

Бібліографія

1. Конституція Російської Федерації. М.: "Проспект", 1996. - 608 с.

2. Цивільний кодекс Російської Федерації (частина перша від 30.11.1994 № 51-ФЗ, частина друга від 26.01. 1996. № 14-ФЗ). Прийнятий Державною думою Федеральних Зборів Росії; частина перша 21.10.1994; частина друга 22.12.1995 (зі ізм. І доп.). Редакція ФЗ від 26.11.2002. №152-ФЗ.- ІПС «Кодекс».

3. Податковий кодекс Російської Федерації – М.: Омега-Л., 2004. – 496 с.

4. Закон РФ від 07.02. 1992. № 2003-1 «Про захист прав споживачів» (У ред. Від 17.12.1999). - ІПС "Кодекс".

5. Закон РФ від 11 березня 1992 р. № 2490-1 «Про колективні договори та угоди» (з ізм. І доп. Від 24 листопада 1995 р., 1 травня 1995 р., 30 грудня 2001 р.) // Російська газета .-1992.-28 квітня.- ІПС «Кодекс».

6. Федеральний закон від 26.10 2002. № 127-ФЗ «Про неспроможність (банкрутство)» (Прийнятий Державною думою Федеральних Зборів РФ 27.09.2002). - ІПС «Кодекс».

7. Федеральний закон від 24.10.1997. №134-Ф3 «Про прожитковий мінімум» (Прийнятий Державною думою Федеральних зборів РФ 10.10.1997); ред. ФЗ від 27.05.2000. №75-ФЗ.- ІПС «Кодекс».

8. Федеральний закон від 26.12.1995. №208-ФЗ «Про акціонерні товариства» (Прийнятий Державною думою Федеральних Зборів РФ 24.11.1995) - ІПС «Кодекс».

9. Федеральний закон від 08.02.1998. №14-ФЗ «Про товариства з обмеженою відповідальністю» (Прийнятий Державною думою Федеральних Зборів 14.01.1998) – ІПС «Кодекс».

10. Постанова Уряду РФ від 19.01.1998. № 55 «Про затвердження правил продажу окремих видівтоварів, переліку товарів тривалого користування, на які не поширюються вимоги купівлі-

теля про безоплатне надання йому на період ремонту або заміни аналогічного товару, та переліку непродовольчих товарів належної якості, що не підлягають поверненню або обміну на аналогічний товар інших розмірів, форми, габариту, фасону, забарвлення або комплектації» (в ред. від 06.09.2002). №81). - ІПС "Кодекс".

11. ГОСТ Р 51303-99. Державний стандарт Російської Федерації. Терміни та визначення: Утв. Постановою Держстандарту Росії від 11.08.1999 №242-ст, введений у дію з 01. 01. 2000, - ІПС «Кодекс».

12. ГОСТ Р 51304-99. Державний стандарт Російської Федерації. Послуги роздрібної торгівлі. Загальні вимоги: Утв.Постановою Держстандарту Росії від 11.08.1999 №243-ст, введений у дію з 01.01.2000.-ІПС «Кодекс».

13. ГОСТ Р 51305-99. Державний стандарт Російської Федерації. Роздрібна торгівля. Вимоги до обслуговуючого персоналу: Утв.Постановою Держстандарту Росії від 11.08.1999 №244-ст, введений у дію з 01.01.2000. - ІПС "Кодекс".

14. ГОСТ Р 51773-2001. Роздрібна торгівля. Класифікація підприємств. Утв. Постановою Держстандарту Росії від 05.07.2001 259-ст, введений у дію з 01.01.2002. – ІПС «Кодекс».

15. ОСТ 28-002-2000. Стандарт галузі. Роздрібна торгівля. Номенклатура показників якості послуг. Науково-дослідний та маркетинговий центр Міністерства економічного розвитку та торгівлі РФ: Прийняттю введено в дію Технічним комітетом зі стандартизації ТК 347 «Послуги торгівлі та громадського харчування» (протокол №3 від 11.08.2000). - ІПС "Кодекс".

16. Акмаєва Р.І. Стратегічне планування та стратегічний менеджмент. - М.: Фінанси та статистика, 2006. - 208 с.

17. Альошова С.А. Диверсифікація як одна із стратегій підвищення конкурентоспроможності господарюючого суб'єкта сучасних умовах// Якість та конкурентоспроможність у XXI столітті: Матеріали I всеросійської

науково-практичної конференції. - Чебоксари: Вид-во Чуваш, ун-ту, 2002. - с. 21-23.

18. Ансофф І. Нова корпоративна стратегія. - СПб.: Вид-во "Пітер", 1999.-320 с.

19. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія аналізу господарської діяльності. - М.: Вид-во «Фінанси та статистика», 2000. - 416 с.

20. Басовський JI.H. Прогнозування та планування в умовах ринку. -М: Вид-во «Інфра-М», 2006. - 259 с.

21. Бейсенбаєв A.A. Створення системи стратегічного планування соціально-економічного розвитку регіонів: теоретичні та концептуальні положення. Монографія. - СПб.: Вид-во "Діалог", 2005. - 56 с.

22. Бєлова І.В. Теоретичні основи застосування методів планування на підприємствах / Міжвузівська збірка наукових праць «Вісник Інституту економіки та управління Санкт-Петербурзького державного університету кіно та телебачення». Випуск 1 (24). - СПб.: Вид-во СПбГУ-КіТ, 2008.-С. 21-26.

23. Бережна О.В. Математичні методи моделювання економічних систем/Уч. Пос. - М.: Вид-во «Фінанси та статистика», 2003. - 367 с.

24. Бірюкова Н.В., Чикішева Н.М. Формування механізму інноваційної стратегії підприємств. - СПб.: Вид-во СПбГУЕФ, 2002. - 151 с.

25. Біскультанов K.M. Основні етапи стратегічного планування/Збірник наукових праць «Проблеми управління розвитком соціально-економічних систем». Випуск 16. – СПб.: СПбГУКіТ, 2003. – С. 16-19.

26. Бородушко І.В. Стратегічне планування та контролінг. - СПб.: Вид-во "Пітер", 2006. - 192 с.

27. Боссіді Л. Мистецтво результативного управління. Досвід оперативного керування. - М: Вид-во «Добра книга», 2005. - 288 с.

28. Боумен К. Основи стратегічного менеджменту. - М.: Банки та біржі. ЮНІТІ, 1997. - 175 с.

29. Будагов A.C. Сутність управління поточним функціонуванням та перспективним розвитком соціально-економічних систем / Міжвузівська збірка наукових праць «Проблеми діяльності суб'єктів господарювання сучасної Росії». Випуск 5. – СПб.: Вид-во «Діалог», 2006. – С. 221-224.

30. Віханський О.С. Стратегічне управління. - М: Гардарика, 2002.292 с.

31. Володимиров П.І. Концептуальні засади національної стратегії Росії. - М: Вид-во «Наука», 2007. - 266 с.

32. Володимирова Л.П. Прогнозування та планування в умовах ринку: Навч. сел. - М: Вид-во «Дашков і К °», 2006. - 400 с.

33. Волков С.Д., Коловангін П.М. Державне регулювання економічних процесів в умовах ринку / Міжвузівська збірка наукових праць «Проблеми діяльності суб'єктів господарювання сучасної Росії». Випуск 5. – СПб.: Вид-во «Діалог», 2006. – С. 35-38

34. Воронова Ю.А. Структурно-організаційні проблеми управління процесом сталого розвитку суб'єктів господарювання соціальної сфери в умовах ринку: Препринт. - СПб.: Вид-во СПбГУЕФ, 2002. - 15 с.

35. Газалів Б.В. Стратегічне планування діяльності суб'єктів господарювання соціального обслуговування: Препринт. - СПб.: Вид-во СПбГУЕФ, 2001. - 177 с.

36. Гасумянов В.І. Прогнозування та напрями стратегічного розвитку процесів надання послуг управління державним мобілізаційним резервом: Препринт. – СПб.: Вид-во «Діалог», 2007. – 35 с.

37. Гасумянов В.І. Стратегічний розвиток, аналіз та ефективність процесу надання послуг у системі управління державним мобілізаційним резервом. – СПб.: Вид-во «Діалог», 2008. – 160 с.

38. Гасумянов В.І. Стратегія розвитку послуг управління державними резервами: теоретичні та концептуальні засади. - СПб.: Вид-во "Діалог", 2006. - 112 с.

39. Гейт A.A. Теоретичні та концептуальні засади стратегічного планування розвитку інфраструктури народного господарства. - СПб.: Вид-во "Нестор", 2003. - 320 с.

40. Геращенко Т.М. Стратегічна орієнтація промислового виробництва для досягнення високих темпів економічного зростання // Вісник Чуваського університету. - № 7. – 2006.- с. 309 – 313.

41. Гершун A.M. Розробка збалансованої системи показників: Практичний посібник з прикладами. - М: Вид-во «Олімп», 2005. - 128 с.

42. Гладких І.В. Стратегічне управління російськими компаніями. -СПб.: Вид-во СПбГУ, 2005. - 248 с.

43. Голубєв A.A. Організація та стратегічне планування діяльності корпорації. Монографія. - СПб.: Вид-во "Нестор", 2004. - 137 с.

44. Голубицька М.В. Сфера послуг економіки регіонів Росії: сучасне становище та перспективи. - М.: СОПС, 2005. - 120 с.

45. Голутва A.A., Євменов А.Д. Методичні підходи до оцінки ефективності системи стратегічного управління кінематографією / Міжвузівська збірка наукових праць «Вісник Інституту економіки та управління Санкт-Петербурзького державного університету кіно та телебачення». Випуск 1 (24). – СПб.: Вид-во СПб ГУКіТ, 2008. – С. 84-92.

46. ​​Голутва A.A. Формування раціональної системи управління кінематографією: теоретичні та концептуальні підходи. Монографія. -СПб.: Вид-во "Діалог", 2007. - 112 с.

47. Цивільний кодекс Російської Федерації. Частина 1. - СПб.: Вид-во "Макет", 1995. - 240 с.

48. Цивільний кодекс Російської Федерації. Частина 2. - Челябінськ: Вид-во "Книга", 1996. - 156 с.

49. Грант Роберт М. Сучасний стратегічний аналіз. – СПб.: Вид-во «Пітер», 2008. – 560 с.

50. Громов A.B., Тютіков Ю.П. Стратегічне планування: Навчальний посібник. - СПб.: Вид-во СПбГУЕФ, 2001. - 127 с.

51. Громов В.В. Стратегії та фактори впливу на розвиток структурних складових сфери послуг: Препрінт. - СПб.: Вид-во "Діалог", 2008.-150 с.

52. Данилов П.В. Раціональний механізм запобігання та протидії кризовим ситуаціям на підприємствах сфери послуг: Брошура. -СПб.: СПбГУКіТ, 2003. - 149 с.

53. Дембовський В.Р. Роль інновацій та ефективності їх використання у розвитку соціальної сфери: Препринт.-СПб.: Вид-во «Нестор», 2002.-115 с.

54. Дочкіна А.А. Стратегічне планування підприємницької діяльності суб'єктів господарювання // Науковий журнал «Вісник Чуваського університету» - № 6. - 2006. - С. 359-362.

55. Дюков І.І. Стратегія розвитку бізнесу. – СПб.: Вид-во «Пітер», 2008.240 с.

56. Єлісєєва І.І., Юзбашев М.М. Загальна теорія статистики. - М.: Фінанси та статистика, 2004. - 480 с.

57. Жекєєв A.M. Критеріально-цільова спрямованість та планування ефективності розвитку соціальної сфери: Препринт. - СПб.: Вид-во СПбГУЕФ, 2002. - 110 с.

58. Жовтова Є.В. Системне уявлення про стратегічне управління / Збірник наукових статей "Наука вищої школи Санкт-Петербургу". -СПб.: Вид-во ІМЦ "НВШ-СПб", 2006. - С. 202-205.

59. Жмагінський В.І., Пижова Ж.Ю. Стратегічне планування: Навчально-методичний посібник. – Нижній Новгород: ВДАВТ, 2007. – 230 с.

60. Забєлін П.В., Моїсеєва Н.К. Основи стратегічного управління: Навчальний посібник. – М.: Інформаційно – впровадницький центр «Маркетинг», 1998.120 с.

61. Зайцев Л.Г., Соколова М.І. Стратегічний менеджмент: підручник. -М.: Вид-во «Економіст», 2007. - 414 с.

62. Зуб А.Т. Стратегічний менеджмент: підручник. - М: ТК Велбі; Вид-во «Проспект», 2008. – 415 с.

63. Ігнатишин Ю. Злиття та поглинання. Стратегія, тактика, фінанси.

СПб.: Вид-во «Пітер», 2005. – 208 с.

64. Яка JI.O. Стратегічне управління виробничим процесом/Збірник наукових статей «Наука вищої школи Санкт-Петербургу». -СПб.: Вид-во ІМЦ "НВШ-СПб", 2006. - С. 205-209.

65. Какосьян Е.К. Стратегія управління розвитком готельних підприємств санаторно-курортного комплексу. Монографія. – СПб.: Видавничий дім «Герда», 2005. – 200 с.

66. Какосьян Е.К. Особливості застосування науково обґрунтованих методів при побудові прогнозів/Збірник наукових статей «Наука вищої школи Санкт-Петербургу». – СПб.: Вид-во ІМЦ «НВШ-СПб», 2006. – С. 129-153.

67. Каплан Р., Нортон Д. Система збалансованих показників. - М: Вид. Будинок «Вільямс», 2005. - 145 с.

68. Каплан P.C., Нортон Д.П. Стратегічні карти. Трансформація нематеріальних активів – матеріальні результати. - М: Вид-во «Олімп-Бізнес», 2007.-512 с.

69. Карделл С. Стратегічне співробітництво. Творчий бізнес-курс.

М: Вид-во «Гранд-Фаїр», 2005. - 256 с.

70. Кім Ю.М. Механізм стратегічного управління розвитком суб'єкта господарювання у сфері послуг: Препринт. - СПб.: Вид-во "Нестор", 2002. -120 с.

71. Ковені М., Генстер Д., Хортлен Б., Кінг Д. Стратегічний розрив. Технологія втілення корпоративної стратегії життя. - М: Вид-во «Альпіна», 2004. - 232 с.

72. Корнілов Д.А. Стратегічне планування та економічне прогнозування: монографія. - Нижній Новгород: Нижегородський держ. ун-т, 2006.-217 с.

73. Костікова JI.A. Аналіз елементного складу механізму регулювання сфери культури / Міжвузівська збірка наукових праць «Вісник інституту економіки та управління Санкт-Петербурзького державного

університету кіно та телебачення». Випуск 1 (24). - СПб.: Вид-во СПбГУ-КіТ, 2008.-С. 178-184.

74. Котілко В.В., Санін І.І. Стратегія розвитку сфери послуг. - М: Са-турн-С, 2003.-248 с.

75. Кремер Н.Ш. Теорія ймовірностей та математична статистика. - М: ЮНІТІ, 2003.-573 с.

76. Криворотов В.В., Мезенцева О.В., Виварець К.А., Охремчук H.H. Інноваційна стратегія підвищення конкурентоспроможності підприємства -Єкатеринбург: Ін-т економіки УРО РАН, 2005. - 199 с.

77. Кролівецький Е.М. Система планування діяльності суб'єктів господарювання у сфері послуг: Препринт. - СПб.: Вид-во "Нестор", 2001. - 21с.

78. Кузик Б.М. Прогнозування та стратегічне планування соціально-економічного розвитку. - М: Вид-во «Економіка», 2006. - 427 с.

79. Кузик Б.М., Яковець Ю.В. Росія - 2005: стратегія інноваційного прориву. - М: Вид-во «Економіка», 2005. - 624 с.

80. Кураков B.JI. Стратегічне планування розвитку соціальної сфери: методологія та концепція підвищення результативності її структурних складових. - СПб.: Вид-во СПбГУЕФ, 2002. - 445 с.

81. Кемпбел Д., Стоун Хаус Дж. Стратегічний менеджмент: Підручник/Пер. з англ. Н.І. Алмазовий. – М.: ТОВ «Видавництво Проспект», 2003.-336с.

82. Ламбер Жан-Жак, Чумпітас Рубен Касерес, Шулінг Ізабель Менеджмент, орієнтований ринку. - СПб.: Вид-во "Пітер", 2008.-656 с.

83. Лапигін Ю.М. Стратегічний менеджмент. - М: Вид-во «ІНФРА-М», 2007. - 250 с.

84. Лапигін Ю.М., Прохорова Н.Г. Управління витратами на підприємстві: планування та прогнозування, аналіз та мінімізація витрат. - М: Вид-во «Ексмо», 2007. - 128 с.

85. Ластівка І.В. Системне уявлення про стратегічне управління / Матеріали Всеросійського науково-практичного форуму молодих

вчених і фахівців «Конкурентоспроможність - основа стратегічного розвитку Росії», - СПб.: Вид-во СПбГУЕФ, 2003. - С. 165-167.

86. Левітас A.C. Більше грошей від вашого бізнесу: приховані способи збільшення прибутку. – СПб.: Вид-во «Пітер», 2009. – 320 с.

87. Лейк Невідд Практикум зі стратегічного планування. – М.: Вид-во «Покоління», 2006. – 304 с.

88. Лошкарев В.Г. Розвиток бізнесу: перші три роки роботи. – СПб.: Вид-во «Пітер», 2008. – 224 с.

89. Ляско В.І. Стратегічне планування розвитку підприємства: Навчальний посібник для вишів. - М: Вид-во «Іспит», 2007. - 200 с.

90. Магомедов М.К. Управління розвитком некомерційних організацій в умовах єдності соціальної політики та соціального простору: Препрінт. – СПб.: Вид-во «Нестор», 2002. – 25 с.

91. Малиновський Л.Г. Аналіз статистичних зв'язків. - М: Наука, 2002. -688 с.

92. Мар'яненко В.П., Тітов А.Б. Формування інноваційної стратегії організації. - СПб.: Вид-во СПбГУЕФ, 2005. - 112 с.

93. Махашев A.A. Стратегічне розвиток національної економіки за умов глобалізації: Препринт. – СПб: Вид-во «Нестор», 2003. – 95 с.

94. Методологічні основи та механізми реалізації соціально - економічної політики Російської Федерації на сучасному етапі: Матеріали Всерос. наук. - Практ. конф. – Чебоксари: Вид-во Чуваш, ун-ту, 2004. – 425 с.

95. Мінгальова Ж.А. Стратегічне планування та прогнозування національної економіки: навчально-методичний посібник. - Перм: Пермський держ. ун-т, 2007.-315 с.

96. Мінцберг Р., Альстренд У., Лемпел Д. Школи стратегії. - СПб.: Вид-во "Пітер", 2001.-288 с.

97. Мозголіна Л.В. Аналіз використання трудового потенціалу сфери послуг / Міжвузівська збірка наукових статей докторантів, аспірантів та

претендентів. - Чебоксари: Вид-во Чуваського держ. університету, 2005. – С. 280-282.

98. Мозголіна JI.B. Ресурсний потенціал сфери сервісного обслуговування. – СПб.: Вид-во «Нестор», 2004. – 32 с.

99. Мозголіна JI.B. Роль ресурсного потенціалу у розвитку сфери послуг / Міжвузівська збірка наукових статей докторантів, аспірантів та претендентів. - Чебоксар: Вид-во Чуваського університету, 2005. - С. 283 - 285.

100. Мокічов C.B. Стратегічний менеджмент. -Казань: КДУ, 2007, - 460с.

101. Молотков А.Є. Закон та бізнес: книга для тих, хто керує компанією. – СПб.: Вид-во «Пітер», 2008. – 280 с.

102. Нагієв А.Г. Стратегія інноваційного розвитку та інвестування відтворення основних фондів. - СПб.: Вид-во "Нестор", 2004. - 178 с.

103. Нам О.А. Сценарні моделі стратегії соціально-еколого-економічного розвитку регіону // Міжвузівська збірка наукових праць «Проблеми управління розвитком соціально-економічних систем». Випуск 23. – СПб.: СПбГУКіТ, 2007. – С. 68 – 71.

104. Нікітін А.М. Формування системи управління діяльністю корпорації / / «Вісник Чуваського університету». Науковий журнал. №3. 2006.-С.413-417.

105. Олехнович Г.І. Конкурентні стратегії світових ринках. - М: Вид-во ділової та навчальної літератури, 2005. - 256 с.

106. Отварухіна Н.С., Чернова Т.В., Маслова Т.Д. Стратегічне планування: методи та моделі: Навчальний посібник. - Хабаровськ: ХДАЕП, 2003.-115с.

107. Петров А.М. та ін. Стратегічне планування та управління. -СПб.: Вид-во СПбГУЕФ, 1999. – 145 с.

108. Петров А.М., Демідова Л.Г. Стратегічні цілі соціальної політики/Питання вдосконалення соціально-економічних відносин в умовах ринку: Міжвузівська збірка наукових праць. - М: Вид-во «ВНЗ і школа», 2003. - С. 255-266.

109. Пласкова Н.С. Стратегічний та поточний економічний аналіз. -М: Вид-во «Ексмо», 2007. - 656 с.

110. Платонова H.A., Харітонова Т.В. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник – М.: Вид-во «Справа та Сервіс», 2005. – 432 с.

111. Під'япольська І.В. Комплексний економічний аналіз господарську діяльність. – Омськ: Вид-во «ВДВС», 2002. – 197 с.

112. Попов С.А. Стратегічне управління. -М. : Видавництво «ІНФРА-М», 2000.-344 с.

113. Попов Ю.М., Яковенко О.В. Управління проектами: Навчальний посібник. - М: Вид-во «Інфра-М», 2007. - 380 с.

114. Портер М. Конкурентна стратегія. Методика аналізу галузей та конкурентів. - М: Вид-во «Альпіна», 2005. - 454 с.

115. Портер М. Конкуренція. - СПб.: Видавничий дім "Вільямс", 2000.-496с.

116. Потапов А.В., Смирнов С.Б. Формування та стратегічне управління інтегрованими промисловими комплексами. – СПб.: Вид-во «Нестор», 2004. – 130 с.

117. Почепцов Г.Г. Стратегія: інструментарій управління майбутнім. – М.: Рефл-бук: Ваклер, 2005. – 384 с.

118. Прогнозування та планування в умовах ринку / За ред. Т.Г. Морозової, А.В. Пікулькіна. - М: Вид-во «ЮНІТІ-Дана», 2001. - 318 с.

119. Пшиченко Д. Реакція підприємства на кризові стани довкілля // Упр. Ризиком. – 2000. – № 1. – С. 57-62.

120. Регіони Росії. Соціально-економічні показники. 2007: Стат. Зб. / Росстат. – М., 2007. – 982 с.

121. Регіони Росії. Соціально-економічні показники. 2008: Стат. Зб. / Росстат. – М., 2008. – 999 с.

122. Ренкас H.H., Никифоров П.В. Основи стратегічного планування соціально-економічного розвитку: навчально-метод. допомога. - Великий Новгород: Новгор. держ. ун-т, 2004. – 240 с.

123. Реформа соціальної сфери Російської Федерації. Статистичний збірник Міністерства праці та соціального розвитку Російської Федерації. - М: Вид-во «Зростання», 2004. - 450 с.

124. Російський статистичний щорічник. 2007: Стат. Зб. / Росстат. -М., 2007. – 826 с.

125. Російський статистичний щорічник. 2008: Стат. Зб. / Росстат. -М., 2008. – 847 с.

126. Росія у цифрах. 2008: Короткий. Стат. зб. / Росстат. – М., 2008. – 510 с.

127. Рустемов Н.Т. Напрями розвитку структурних складових соціальної сфери / «Питання вдосконалення соціально-економічних відносин в умовах ринку» у міжвузівському збірнику наукових праць. -М: Вид-во «ВНЗ і школа», 2003. С. 283-286.

128. Савицька Г.В. Аналіз господарську діяльність підприємства. -М: Вид-во «ІНФРА-М», 2002. - 425 с.

129. Сагіндиков E.H. Стратегічне планування та особливості розвитку галузей соціальної сфери регіону, – Алмати, 2001. – 320 с.

130. Сазонова Є.В. Проблеми та напрями стратегічного планування діяльності господарюючих суб'єктів сфери послуг / Міжвузівська збірка наукових праць «Вісник інституту економіки та управління Санкт-Петербурзького державного університету кіно та телебачення». Випуск 1 (24). - СПб.: Вид-во СПбГУКіТ, 2008. - С. 241-248.

131. Сазерленд Дж., Кенуел Д. Стратегічний менеджмент. Ключові концепції. – Дніпропетровськ: Баланс Бізнес Букс, 2005. – 440 с.

132. Семенов С.А. Стратегічне планування: вибір стратегії галузей економіки. - М: Вид-во РАГС, 2002. - 203 с.

133. Семенова А.В. Формування конкурентних відносин у сфері послуг / Міжвузівська збірка наукових праць «Проблеми діяльності суб'єктів господарювання сучасної Росії». Випуск 8. – СПб.: Вид-во «Діалог», 2007. – С. 42-45.

134. Сидорова А.К., Євменов А.Д. p align="justify"> Стратегічні орієнтири розвитку організацій кінематографічного комплексу. Брошура. - СПб.: Вид-во СПбУКіТ, 2005. - 260 с.

135. Сітніков І.І., Голікова Г.В. Стратегічне управління розвитком комерційної організації. – Воронеж: Вид-во «КВАРТУ», 2005. – 342 с.

136. Скшипець В.П. Стратегія та підходи до її побудови. – М.: МАКС Прес, 2007. – 180 с.

137. Слатвінський В.М. Формування механізмів управління розвитком організації в нестабільному зовнішньому середовищі / Міжвузівська збірка наукових праць «Проблеми діяльності суб'єктів господарювання сучасної Росії». Випуск 7. – СПб.: Вид-во «Діалог», 2007. – С. 137-139.

138. Соколова О.А. Особливості розвитку конкуренції у галузях сфери послуг / Міжвузівська збірка наукових праць «Вісник інституту економіки та управління Санкт-Петербурзького державного університету кіно та телебачення». Випуск 1 (24). - СПб.: Вид-во СПбГУКіТ, 2008. - С. 278-284.

139. Соловйов В.М., Ялунер Є.В. Прогнозування розвитку сфери послуг. Підручник – СПб.: Вид-во СПбГУСЕ, 2007. – 122 с.

140. Соловйов В.М. Регіональний університетський комплекс – освітньо-науковий центр підготовки фахівців для сфери сервісу / Міжвузівська збірка наукових праць «Вісник Інституту економіки та управління Санкт-Петербурзького державного університету кіно та телебачення». Випуск 1 (24). - СПб.: Вид-во СПБІКіТ, 2008. - С. 285-287.

141. Соціальне становище та рівень життя населення Росії. 2008: Стат. зб. / Росстат. – М., 2008. – 503 с.

142. Стратегічний менеджмент/За ред. проф. О.М. Петрова. – СПб.: Вид-во «Пітер», 2008. – 496 с.

143. Стратегія та фактори інноваційного управління соціально-економічними системами: збірник статей/За ред. A.JI. Гапоненко. - М.: Вид-во РАГС, 2005. - 350 с.

144. Стратегія розвитку вітчизняної економіки конкурентному середовищі: Матеріали науково-практичної конференції / Під наук. ред. Н.С. Котків. – Йошкар-Ола: Марійський державний університет, 2005. – 415 с.

145. Стратегія розвитку Російської Федерації до 2010 року (проект). -М.: Центр стратегічних розробок, 2000. – 625 с.

146. Сухарєв О.С. Стратегія та тактика фірми. - М: Вид-во «Думка», 2005.-288 с.

147. Тавказах К.С. Склад та розвиток структурних складових сфери соціальних послуг: Препринт. – СПб.: Вид-во «Нестор», 2002. – 32 с.

148. Тавказах К.С. Умови формування та управління потенціалом ринку соціальних послуг: Препрінт. – СПб.: Вид-во «Нестор», 2002. – 54 с.

149. Телегіна Т.А. Механізм діагностування діяльності суб'єктів сфери послуг Препрент. – СПб.: Вид-во «Діалог», 2005. – 35 с.

150. Теорія економічного аналізу/За ред. Н.П. Любушкіна. - М: Вид-во «Економіст», 2001. - 480 с.

151. Томпсон А.А., Стрікленд А. Дж. Стратегічний менеджмент. Мистецтво розробки та реалізації стратегії: Підручник для вишів. - М: Вид-во «Банки та біржі», ЮНИТИ, 1998. - 576 з.

152. Траут Д. Ринок помилок не прощає. - СПб.: Вид-во "Пітер", 2008. -512 с.

153. Тренєв H.H. Стратегічне управління: навчальний посібник. - М: Вид-во «Пріор», 2001. - 288 с.

154. Трояновський В.М. Математичне моделювання у менеджменті. Уч. сел. - М: Вид-во РДЛ, 2002. - 256 с.

155. Тупчієнко В.А. Сфера державних послуг: питання теорії та практики // Вчені записки інституту управління та економіки. - №1 (9). -2004. -С. 51-60.

156. Фатхутдінов P.A. Стратегічний менеджмент: Підручник. - М: Акад. нар. госп-ва за уряду Ріс. Федерації; Справа, 2005. – 448 с.

157. Федеральний закон Російської Федерації "Про освіту" - ІПС "Гарант".

158. Федеральний закон «Про захист конкуренції» від 26.07.06 № 135-Ф3.-ІПС «Гарант».

159. Федеральний закон «Про ліцензування окремих видів діяльності» від 8 серпня 2001 № 128-ФЗ.- ІПС «Гарант».

160. Федоров Н.В. Роль стратегічного планування у регіональному соціально-економічному розвитку / «Стратегічні напрями соціально-економічної політики у регіонах Російської Федерації: наукові праці докторантів, аспірантів і претендентів» - Чебоксари: Вид-во Чуваського державного університету, 2003. З. 34-47.

161. Фляйшер К., Бенсуссан Б. Стратегічний та конкурентний аналіз: методи та засоби конкурентного аналізу в бізнесі. - М: БІНОМ. Лабораторія знань, 2005. – 544с.

162. Хаксевер К., рендер Б., Рассел Р., Мердік Р. Управління та організація у сфері послуг. – СПб.: Вид-во «Пітер», 2002. – 362 с.

163. Хассі Д. Стратегія та планування.-СПб.: Из-во «Пітер», 2002.-384с.

164. Хорошілов C.B. Стратегічне планування соціально-економічного розвитку суб'єкта господарювання сфери послуг / Міжвузівський збірник наукових праць «Проблеми діяльність суб'єктів господарювання сучасної Росії». Випуск 7. – СПб.: Вид-во «Діалог», 2007. -С. 143-147.

165. Хемел Р., Прахалад До., Томас Р., Про Ніл Д. Стратегічна гнучкість. -СПб.: Вид-во «Пітер», 2005. – 250 с.

166. Цуканова О.А. Визначення місії суб'єкта господарювання як вихідний етап стратегічного управління підприємством / Міжвуз. зб. наукових праць «Проблеми діяльності суб'єктів господарювання сучасної Росії». Вип. 2. – СПб.: Вид-во «Нестор», 2002. – С. 325 – 327.

167. Черепанов П.В. Державне регулювання та стратегічне планування сфери телекомунікаційних послуг / Міжвузівська збірка

наукових праць «Проблеми управління розвитком соціально-економічних систем» Випуск 23. – СПб: Вид-во СПбГУКіТ, 2007. – С. 245-250.

168. Черепанов П.В. Розвиток процесу управління конкурентоспроможністю телекомунікаційних послуг та підприємств / Міжвузівська збірка наукових праць «Проблеми діяльності суб'єктів господарювання сучасної Росії». Випуск 9. – СПб.: Вид-во «Діалог», 2008. – С.298 – 302.

169. Чеснова О.А. Стратегічне управління діяльністю у некомерційному секторі економіки / Міжвузівська збірка наукових праць «Проблеми управління розвитком соціально-економічних систем». Випуск 21. – СПб.: Вид-во СПбГУКіТ, 2006. – С. 297-304.

170. Чечуліна М.М. Стратегічне управління та реорганізація. - Мурманськ: Мурманська держ. технічний університет, 2007. – 160 с.

171. Шелобаєв С.І. Математичні методи та моделі в економіці, фінансах, бізнесі. – М.: ІНІТІ, 2000. – 367 с.

172. Шифрін М.Б. Стратегічний менеджмент: навчальний посібник. – СПб.: Вид-во «Пітер», 2005. – 288 с.

173. Шишкін C.B. Економіка соціальної сфери: навчальний посібник. -М.: ГУВШЕ, 2003.-167 с.

174. Шкардун В.Д. Маркетингові засади стратегічного планування. Теорія, методологія, практика. - М: Справа: Акад. нар. госп-ва за уряду Ріс. Федерації, 2007. – 384 с.

175. Шляйфер М.А. Управління рівновагою соціально-економічних систем та процесів. Монографія. - СПб.: Вид-во СПбГУЕФ, 1997. - 250 с.

176. Шумілова З.А. Економічний аналіз: Навчальний метод, компл. – Новосибірськ: СиБАГС, 2001. – 348 с.

177. Шуплецов А.Ф., Чистякова О.В. Стратегічне та бізнес-планування: навчальний посібник. - Іркутськ: Вид-во ІДЕА, 2001. - 104 с.

178. Щадріна Г.В. Комплексний економічний аналіз господарську діяльність. - М: Вид-во РУДН, 2001. - 138 с.

179. Едерсхейм Елізабет Хаас Найкращі ідеїПітера Друкер. – СПб.: Вид-во «Пітер», 2008. – 384 с.

180. Ялунер Є.В. Взаємодія видів планування соціально-економічного розвитку суб'єктів господарювання сфери послуг // Євразійський міжнародний науково-аналітичний журнал «Проблеми сучасної економіки». № 1, 2006. – С.317 – 319.

181. Ялунер Є.В. Значення функції планування у діяльності структурних складових народного господарства / Міжвузівський збірник наукових праць «Проблеми діяльності суб'єктів господарювання сучасної Росії». Випуск 7. – СПб.: Вид-во «Діалог» 2007. – С. 155-157.

182. Ялунер Є.В. Інтегральна єдність видів планування економічних результатів та ефективності розвитку сфери послуг: Препринт. – СПб.: Видавничий дім «Герда», 2005. – 21 с.

183. Ялунер Є.В. Особливості стратегічного планування у сфері послуг: Препрінт. – СПб.: Вид-во «Нестор», 2005. – 18 с.

184. Ялунер Є.В. Роль функцій стратегічного планування у системі управління діяльністю сервісних підприємств // Вісник Російської академії природничих наук. № 1. 2009. – С. 59-61.

185. Ялунер Є.В. Системна стратегічна орієнтація на економічне зростання галузей та суб'єктів господарювання сфери послуг / Вісник Чуваського університету. № 5. 2006. – С. 490-501.

186. Ялунер Є.В. Стратегічне планування розвитку сфери послуг: теоретичні та концептуальні положення. Монографія. – СПб.: Вид-во «Діалог», 2006. – 126 с.

187. Ялунер Є.В. Трансформація концепцій стратегічного планування розвитку організаційно-правових структур / Міжвузівська збірка наукових праць «Проблеми діяльності суб'єктів господарювання сучасної Росії». Випуск 5. – СПб.: Вид-во «Діалог» 2006. – С. 124-127.

188. Adizes J. Managing corporate lifecycles: how to get to andstay at thetop. New Jersey, 1999.-450 c.

189. Fred R. David Strategie Management. New Jersey: Prentice Hall, 2001.-360c.

190. Grier L.E. Evolution and Revoluton as Organizations Grow // Harvard Business Review. Juli-August. 1972. (Російський переклад: Грейнер JI.E. Еволюція і революція у процесі зростання організацій// Вісник С.-Петерб. Ун-та. Сер. Менеджмент. 2002. Вип. 4.). – С. 256 – 264.

191. Gregory G. Dess, Alex Miller Strategie Management. New York: McGraw-Hill, Inc., 1993.-456 c.

192.Higgins J.M. Organizational Policy and Strategie Management: Text and Cases, 2nd ed. Chicago: The Dryden Press, 1983. – 280 c.

193. Kaplan R., Norton D. Balanced Screcard-Measures them drive Performance // Harvard Business Review. 1992. Vol. 70. № 1. – 320 c.

194. Pedler M. The Learning Company: A Strategy for Sustainabe Development Maidenhead, 1991 -410 с.

195. Pearce II J.A., Robinson R.B. Jr. Strategie Management, 2nd ed. Home-wood, III: Richard D. Irwin, 1985. – 395 c.

196. Porter M.E. Competitive Strategy: Techniques for Analyzing Industries and Competitors. N.Y.: Free Press, 1980. – 452 c.

197. Schein E.H. Organizational Culture and Leadership. San Francisko: Jos-sey - Bass Publishers, 1985. - 423 с.

198. Smith G.D., Arnold D.R., Bizzell B.C. Business Strategy and Policy, 2nd ed. Boston, Ma.: Hoghton Mifflin, 1988. - 440 с.

199. Stephen George, Arnold Weimerskirch. Total Quality Management: Strategies and Techniques Proven at Today's Most Successful Companies, 2002.- 392c.

200. Thomas L. Wheelen, J. David Hunger Strategic Management (5th ed.). New York: Addison-Wesley Publishing Company, 1995. – 520 c.

201. U.S. Департамент освіти, Національний центр освіти статей. Statistical Analysis Report: Відділ освіти в Higher Education Institutions. October 1997 / Досвід роботи в Інтернеті в освіті Analytical Survey. -UNESCO, 2000. – P. 30.

202. William G. Nickelles, & Marian Burk Wood Marketing. New York: Worth Publishers, 1997.-346 c.

203. http://www.4p.ru/

205. http://www.akdi.ru/

206. http://allmedia.ru

207. http://bizguru.ru

208. http://www.businesspress.ru/

209. http://www.gks.ru

210. http://www.investingrussia.ru

211. http://www.kivis-ugsev.ucoz.ru/

212. http://www.kommentator.ru

213. www.kremlin.ru

214. www.kreml.org

215. http://www.mevriz.ru

216. Розробка проекту створення університетського сервісного комплексу

[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.cfin.ru/press/practical/2003-08/05.shtml. - Назва з екрана. - На русявий. яз.

217. Російська ФедераціяФедеральний закон про вищу та післявузівську професійну освіту [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.consultant.ru/online/base/?req:=doc;base::=LAW:n::::::84921- Назва з екрана. - На русявий. яз.

218. Стратегічний план розвитку ДВГТУ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.fentu.ru/content/view/651/158/1/1/. - Назва з екрана. - На русявий. яз.

219. Титова H.JI. Стратегічне розвиток вузів за умов економічного зростання страны/H.Jl. Титова [Текст]// Університетське управління: практика та аналіз: Інформ.-аналіт. бюл. Рад. ректорів та Фонду вищої. шк. Свердл. обл. – 2008. – № 1(53) . - с.23 – 32. – (Стратегічне управління вузом). - бюлетень «Вища школа» № 4 за 2008р. -Бібліогр.: С.31 - 32.

220. Федеральна цільова програма розвитку освіти (ФЦПРО 2006-2010)

[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ed.gov.ru/ntp/fp/fcpro2006/. - Назва з екрана. - На русявий. яз.

221. Економіка регіону [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://iournal.vlsu.ru/index.php?id=1592. - Назва з екрана. - На русявий. яз.

222. Енергія нових ідей [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.csr-nw.ru/content/news/default.asp?shmode=:2&ids::=2&ida=1322. - Назва з екрана. -На русявий. яз.

223. An internationally unique concept [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.aaltoyliopisto.info/en/view/innovaatiovliopisto-info/an-inter-ationally-unique-concept. - Назва з екрана. - на англ. яз.

Зверніть увагу, наведені вище наукові тексти розміщені для ознайомлення та отримані за допомогою розпізнавання оригінальних текстів дисертацій (OCR). У зв'язку з чим у них можуть бути помилки, пов'язані з недосконалістю алгоритмів розпізнавання. У PDF файлах дисертацій та авторефератів, які ми доставляємо, таких помилок немає.

Програма забезпечення розвитку суспільства передбачає вирішення питання збігу основних тенденцій та потреб соціального розвитку із засобами та методами реалізації поставлених цілей та завдань. Тому основним критерієм життєздатності та прогресивності соціальних перетворень та ефективності управління соціальними об'єктами виступають: а) ступінь науковості та б) обґрунтованість відображення на практиці інтересів більшості (суспільства).

Становлення планування проблем розвитку суспільства належить до кінця XVIII в. та пов'язано з представниками утопічного соціалізму: К. де Рувруа (Сен-Сімон), Ш. Фур'є і Р. Оуен, які прагнули обґрунтувати досконалу соціальну систему на основі позаісторично зрозумілих принципів – розуму, справедливості, свободи, рівності та братерства. Серед ідей та припущень соціалістів-утопістів, зокрема, були: необхідність створення великого громадського виробництва; знищення протилежності між містом та селом, розумовою та фізичною працею; обов'язковість праці як потреби та як насолоди; вимога єднання науки та промисловості, наукового планування господарства (економіки); здійснення розподілу наявних ресурсів "здібностям". Окремі їхні припущення актуальні і сьогодні.

Вже на початку ХІХ ст. їх послідовниками робилися спроби реалізації окремих ідей на практиці - у США та у Великобританії.

Перша згадка терміна " соціальне планування" приписується 32-му Президенту США Ф. Рузвельту при проведенні ним реформ (так званого нового курсу) у зв'язку з подоланням наслідків кризи надвиробництва 1930-х рр.

Подальший розвиток це явище отримало при реалізації різних форм та методів здійснення соціальної політики, зокрема у забезпеченні соціального захисту населення.

Теоретико-методологічні основи соціального планування вперше були апробовані в перші роки Радянської влади та першим п'ятиріччям план розвитку народного господарства (1928-1932). Цей план містив, зокрема, спеціальний розділ "Соціально-економічні проблеми", різні соціальні програми (ліквідації неписьменності, безпритульності в країні), а також заходи щодо їх вирішення. Зазначимо, що у наступних планах розвитку народного господарства, до останньої п'ятирічки, подібний розділ як самостійна складова не виділявся.

Серед вітчизняних учених, які зробили внесок у розробку проблем теорії та практики соціального планування, можуть бути названі: Н. А. Айтов, В. Г. Асєєв, В. І. Герчиков, В. М. Єльмеєв, Н. І. Лапін, Π. П. Лузан, В. Г. Підмарков, Ж. Т. Тощенко, Ю. Л. Неймер, О. І. Шкаратанта ін.

Нинішнє заперечення ідей соціалізму вже призвело до відмови від централізованого планування соціального розвитку суспільства. Відхід від планових засад регулювання пояснюється: переважанням технократичних тенденцій у розвитку суспільного виробництва; гіпертрофованістю системи розподілу ресурсів; абсолютизацією методів директивного планування (командування) на шкоду непрямому (регулюванню); малою "областю свободи" для розвитку потенційних суспільних та особистісних можливостей; залежністю суспільних відносин від політичних та ідеологічних установок держави; відсутністю належної відповідності між економічними та соціальними параметрами розвитку (збільшення обсягів виробництва виступало в ролі первинного фактора, задоволення потреб людей – вторинного) та обліку людського початку у плануванні та економіці.

Сутнісними характеристиками

  • 1) орієнтація планування на цілі, що випливають з об'єктивних тенденцій організації суспільного розвитку та передбачають задоволення поточних та перспективних потреб людей, їх узгодження між собою, вироблення заходів щодо активізації творчої діяльності самої людини та соціальних інститутів суспільства;
  • 2) використання у рамках соціального планування показників ефективності досягнення поставленої мети (строки, обсяги, рівні, темпи, пропорції, ступінь досягнення намічених рубежів);
  • 3) детальна розробка та дослідження засобів досягнення поставленої мети розвитку у вигляді пільг (обмежень) або створення умов раціонального розвитку об'єкта планування;
  • 4) соціальне планування є безперервним процесом пізнавальної та перетворюючої діяльності.

В цілому соціальне планування визначається як науково обґрунтоване визначення цілей, показників та завдань розвитку соціальних об'єктів та основних засобів їх реалізації на користь суспільства, соціальних інститутів чи великих виробничих об'єднань.

Виділяють такі рівні соціального планування

Суспільство, для якого розробляються перспективні плани вирішення найбільш значущих соціальних проблем, що визначають його життєздатність, цілісність та стійкість.

Рівень окремих сфер суспільного життя (економічної, соціально-політичної та духовної), на якій передбачається вирішення проблем покращення умов та змісту праці; професійно-кваліфікаційну підготовку; престижності сфер застосування праці; структури робочого та вільного часу; задоволення матеріальних та духовних потреб; участі у політичному житті.

на регіональному рівні планування спрямовано вирішення соціальних проблем республіки, області (краю), іншого регіонального освіти у частині: вирівнювання соціального розвитку на територіальному розрізі; регулювання міграційних потоків; раціонального використання трудових ресурсів; розвитку національних відносин; розподілу та споживання культурних цінностей.

При аналізі особливостей планування по економічним районам необхідно визначення сутності та специфіки кожного соціального об'єкта (яви чи процесу) на даній території, а також уточнення їхньої відмінності від аналогічних об'єктів на інших територіях.

Рівень виробничих організацій (Трудових колективів) передбачає реалізацію спонукання людини до творчої роботи, забезпечення умов для його трудового та повсякденного життя.

Основними формами соціального планування виступають:

  • 1) адресне (пряме) планування або розробка та обґрунтування системи завдань щодо досягнення певного рівня суспільного розвитку. Це стосується раціональних співвідношень у розвитку соціальних процесів, що відображають їхній реальний стан, тенденції зміни, рівень використання науки і техніки, потреб людей;
  • 2) соціальне (непряме) планування, при якому елементами механізму реалізації виступають конкретні умови, можливості та потреби самого об'єкта, а також його складові та змінні екзо- та ендогенного характеру, іншими словами, що піддаються або не піддаються державному та громадському регулюванню. Зазначимо, низка соціальних об'єктів має обмежені умови у своєму розвитку, що передбачає необхідність визначення "області свободи" у їхньому плануванні.

Істотним моментом у соціальному плануванні є також врахування інтересів особистості, окремих соціальних груп, суспільства загалом.

Подвійність процесу планування дозволяє розглядати методи щодо його реалізації як способи: а) здійснення програм та планів (планування як діяльність); б) їх розробки (планування як наука). Загальні методи планування характеризуються відповідями на важливі питання: які об'єктивні закони у суспільному розвиткові спираються можливі методи реалізації цілей? на що вони спрямовані? у яких організаційних формах буде втілено?

Провідним методом планування є балансовий метод, або спосіб забезпечення зв'язків між потребами суспільства та його можливостями за обмеженості ресурсів. У сучасних умовах також вкрай важливими є методи, пов'язані зі здійсненням ринкових відносин, коли необхідне передбачення соціальних наслідків прийнятих рішень, уміння узгодити інтереси всіх учасників програм соціальних перетворень.

Вимоги нормативного методу є основою складання показників (нормативів) соціального розвитку різних рівнях організації суспільства, забезпечуючи його науковість.

Сутність аналітичного методу полягає у розчленуванні соціального на складові і визначенні напрямів реалізації наміченої програми действий.

Суть методу варіантів (варіантних наближень) полягає у визначенні кількох можливих шляхів вирішення соціальних проблем та завдань за наявності можливо більш повної та достовірної інформації.

Комплексний (програмно-цільовий) метод є розробкою цільових комплексних програм з урахуванням усіх основних факторів (матеріальних, трудових та фінансово-економічних), визначенням виконавців та термінів.

У розвиток матеріалу, представленого в гол. 4 (п. 4.2), розглянемо базові методологічні поняття, що характеризують інструментарій оцінки тієї чи іншої рівня у суспільному розвиткові.

Соціальні показники – кількісні та якісні характеристики стану, тенденцій та напрямів соціального розвитку, що застосовуються у плануванні для оцінки відповідності реально сформованого положення науково обґрунтованим вимогам. У найбільш повному вигляді вони визначаються та розраховуються на базі статистичних даних.

Для виявлення ступеня розвиненості чи досконалості конкретного об'єкта (яви чи процесу) застосовні такі показники: а) загальний, коли необхідно встановити рівень розвитку (відставання, випередження, відповідність) досліджуваного процесу у конкретному соціумі та вжити відповідних заходів впливу; б) нормативний, коли необхідно визначити відповідність досліджуваного процесу науково обґрунтованим вимогам.

Зазвичай кажуть, що соціальне планування є ефективним у разі застосування кількох груп показників, зокрема:

  • показників, які враховують досвід планування суспільного розвитку у вигляді кількісних характеристик і тому дозволяють проектувати перспективу;
  • показників як якісних характеристик окремих соціальних явищ;
  • показників – оцінок результативності заходів, вжитих після закінчення планового періоду.

Зазначимо, що розробка, обґрунтування та застосування соціальних показників спрямовані на прийняття науково обґрунтованих рішень, націлених на підвищення ефективності соціального планування та його результативності під час вирішення як загальних, так і специфічних проблем суспільного розвитку.

Соціальні нормативи – науково обґрунтовані кількісні та якісні характеристики нормативного стану соціального явища (або однієї з його сторін), одержані на основі обліку об'єктивних закономірностей та можливостей суспільного розвитку. Вони спрямовані на максимальне задоволення матеріальних та духовних потреб особистості; мають конкретно-історичний характер, тобто. відображають можливості та потреби суспільного розвитку на даному етапі і, відповідно, можуть змінюватись у перспективі.

Соціальні нормативи чітко визначені кількісно та якісно через величину, що характеризує ідеальну (бажану) мету розвитку запланованого процесу. Тому для встановлення найбільш ефективного співвідношення потреб та можливостей у соціальному розвитку нормативи апробуються спочатку експериментально, а потім у масовому порядку.

Соціальні нормативи мають бути узгоджені між собою, і навіть диференційовані залежно від конкретних національних, природних, соціально-демографічних особливостей регіону з урахуванням різних коефіцієнтів. У напрямах соціального розвитку, де визначення нормативів утруднене, правомірне запровадження у практику планування поняття соціальний орієнтир, під яким необхідно розуміти найбільш можливу (раціональну) величину розвитку суспільних процесів, виходячи з показників розвитку аналогічних явищ, що склалися.

Класифікація соціальних нормативів та орієнтирів можлива за:

  • сфер життєдіяльності індивіда (праця, суспільно-політичнажиття, культура, побут, міжособистісне спілкування). Тут вони відображають забезпеченість матеріальними ресурсами для 100 тис. осіб населення; можуть виражатися у конкретних вимогах та завданнях (наприклад, нормативах щодо архітектурно-планових рішень чи організації раціонального життя населення); можуть існувати у вигляді норми у системі "людина - людина" (наприклад, кількість осіб тієї чи іншої професії на 1000 осіб населення або забезпеченість кадрами на 1000 осіб за видами професій);
  • рівням соціальної організації суспільства (по країні в цілому, територіальній освіті, галузі народного господарства, групі організацій);
  • соціальній структурі суспільства (або за соціально-демографічними групами);
  • етапів розвитку (суспільства, регіону чи окремого виробництва).

Як конкретні форми реалізації соціального розвитку можна назвати: соціальна карта регіону і соціальний паспорт організації , які констатують різноманіття соціальних процесів та змін на названих рівнях та дозволяють постійно здійснювати аналіз та порівняння об'єктів планування, вживати адекватних заходів для вирішення поставлених проблем.

Досвід соціального планування показує, що у соціальній карті чи паспорті характеризуються соціальний склад населення, демографічна ситуація, показники трудової, суспільно-політичної, культурної та сімейно-побутової сфери, кадрове забезпечення соціального розвитку та його мате

ріально-технічної бази (за сферами суспільного життя або самостійно).

Планування- це функція управління, що включає наступний комплекс робіт: аналіз ситуацій та факторів довкілля; прогнозування, оцінку та оптимізацію альтернативних варіантів досягнення цілей, сформульованих на стадії стратегічного маркетингу; розроблення плану; реалізацію плану. Плани щодо змісту можуть бути проблемними, комплексними чи локальними; стратегічними, тактичними (як правило, річними) чи оперативними.

Найбільш складним напрямом розвитку економіки є розвиток на основі активізації інноваційної діяльності, що характеризується великою невизначеністю.

Відповідно і планування цих умов буде найскладнішим, а завдання планування - найважче здійсненними. Наведемо основні завданняпланування діяльності виробничої системи(фірми):

  1. вибір оптимальної стратегії: на перспективу на основі прогнозів альтернативних варіантів стратегічного маркетингу;
  2. забезпечення стійкості функціонування та розвитку фірми;
  3. формування оптимального за номенклатурою та асортиментом портфеля нововведень та інновацій із застосуванням наукових підходів;
  4. структуризація цілей інноваційної діяльності;
  5. комплексне забезпечення виконання планів;
  6. формування організаційно-технічних та соціально-економічних заходів, що забезпечують виконання планів;
  7. координація виконання планів із завдань, виконавців, ресурсів, термінів, місця та якості робіт;
  8. стимулювання виконання планів

Основні принципипланування складаються з:

  • наступність стратегічного та тактичного планів;
  • соціальна орієнтація плану;
  • ранжування об'єктів планування з їхньої важливості;
  • адекватність планових показників;
  • узгодженість плану з параметрами довкілля системи управління;
  • варіантність плану;
  • збалансованість плану (за умови забезпечення резерву за найважливішими показниками);
  • економічна обґрунтованість плану;
  • автоматизація системи планування;
  • забезпечення зворотний зв'язок системи планування.

Розглянемо коротко зміст перелічених принципів планування. Спадкоємністьстратегічного та поточного планів передбачає, що склад поточних планів чи розділів бізнес-плану має повторювати основні розділи стратегії фірми. Число планових показників у розділах бізнес-плану має бути більшим, ніж у розділах стратегії фірми. Чим менший обрій планування, тим більша кількість планових показників. Показники бізнес-плану нічого не винні суперечити затвердженим показниками стратегії фірми, вони можуть лише жорсткішими і вигідними фірмі нині.

Соціальна орієнтаціяплану передбачає (поряд з технічними та економічними проблемами) вирішення проблем забезпечення відповідності міжнародним вимогам щодо екологічності, безпеки та ергономічності вироблених товарів та функціонування фірми, а також показників соціального розвитку колективу відповідно до вимог міжнародного стандарту SA 8000.

Ранжування об'єктівпланування щодо їх важливості необхідно здійснювати для раціонального розподілу наявних ресурсів. Наприклад, якщо товари, що випускаються, мають приблизно однаковий рівень конкурентоспроможності, то спочатку необхідно направляти ресурси на підвищення конкурентоспроможності товару, що має найбільшу питому вагу (за вартістю продажів) у програмі фірми. За різного рівня конкурентоспроможності товарів пріоритети розподілу ресурсів визначаються за методикою, викладеною в підручнику автора «Стратегічний менеджмент».

Адекватністьпланових показників реальної дійсності забезпечується, по-перше, збільшенням кількості врахованих факторів під час прогнозування альтернативних планових показників, по-друге, зниженням помилки апроксимації чи підвищенням точності прогнозів.

УзгодженістьПлан з параметрами зовнішнього середовища системи управління встановлюється за допомогою аналізу динаміки факторів зовнішнього середовища та дослідження впливу цих факторів на планові показники.

Варіантністьплану пов'язана з розробкою не менше трьох альтернативних варіантів досягнення однієї й тієї ж мети та вибору оптимального варіанту, що забезпечує досягнення запланованої мети з найменшими витратами.

Збалансованістьплану забезпечується наступністю балансу показників з ієрархії, наприклад, функціональної моделі об'єкта, вартісної моделі (при проведенні функціонально-вартісного аналізу), балансу надходження та розподілу ресурсів тощо. Одночасно за найважливішими показниками передбачається створення резерву.

Економічна обґрунтованістьплану одна із найважливіших принципів планування. Остаточний вибір варіанта планових показників має здійснюватися лише після проведення системного аналізу, прогнозування, оптимізації та економічного обґрунтування альтернативних варіантів. Докладно цей принцип планування у підручнику автора «Управлінські рішення».

Автоматизація системи планування - один із способів планування, що вимагають застосування сучасних інформаційних технологійта комп'ютерної техніки, що забезпечують кодування інформації на основі її класифікації, єдність та системність інформації по стадіях життєвого циклу об'єкта планування відповідно до принципів інформаційної технології CALS, оперативну обробку, надійне зберігання та передачу інформації.

Принцип планування - забезпечення зворотний зв'язок системи планування - передбачає можливість для виконавця плану (вихід системи планування) представляти пропозиції про зміну (коригування) плану його розробнику.

Застосовувати всі розглянуті принципи дуже складно. Це під силу лише великим фірмам, які мають кваліфіковані кадри, сучасні інформаційні технології та необхідні ресурси. Тому кількість застосовуваних принципів визначається складністю і кількістю товарів і послуг, що випускаються, іміджем і стійкістю фірми. Зазначимо, що в умовах жорсткої конкуренції спостерігаються такі тенденції у плануванні: скорочення тривалості розробки планів, підвищення їхньої обґрунтованості та якості, застосування сучасних інформаційних технологій (наприклад, CALS), опора на результати стратегічного маркетингу.

Предмет, завдання та зміст курсу, його місце у системі викладання економічних дисциплін. Взаємозв'язок організації та управління підприємством (об'єктом) з плануванням та прогнозуванням його діяльності.

Тема 1. Планування у системі управління підприємством (об'єктом)

Сутність та функції планування в управлінні. Поняття та завдання планування, загальноекономічний та управлінський підхід до планування. Чинники, що визначають необхідність планування за умов ринкової економіки. Планування у системі функцій управління соціально-економічними процесами.

Принципи планування: системний, комплексний, маркетинговий, функціональний, інтеграційний та ін. Соціальна орієнтація та ефективність планування. Класифікація видів планування: за організаційним рівнем, функціональною областю, за ступенем невизначеності, тимчасової орієнтації та ін. Методи планування.

Організаційні структури планування, їх завдання та функції. Чинники, що впливають вибір форми планування. Бар'єри ефективного планування.

Тема 2. Прогнозування ділової активності підприємства (об'єкта)

Прогнозування та її роль розробки моделей стратегічного соціально-економічного розвитку підприємства, галузі, економіки загалом. Типи та види прогнозів.

Методи прогнозування: їх класифікація та зміст.

Економічне та технологічне прогнозування: їх роль та місце в системі прогнозування ділового середовища підприємства та зв'язок зі стратегічним плануванням.

Соціально-економічне та соціально-політичне прогнозування, їх зміст, завдання та методи.

Особливості прогнозування ділової активності бізнесу.

Тема 3. Стратегічне планування для підприємства

Поняття стратегічного планування, його зміст та основні засади. Поняття бачення, місії, мети, завдань. Класифікація цілей, простір цілей. Схема процесу стратегічного планування та характеристика його етапів.

Стратегічний аналіз: аналіз впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, аналіз сильних та слабких сторін діяльності підприємства, аналіз конкурентоспроможності.

Розробка та вибір стратегії. Наступальна, оборонна стратегія, стратегія скорочення та зміни бізнесу. Реалізація стратегії. Контроль та оцінка ефективності стратегії.

Цільові комплексні програми та інвестиційні проекти розвитку підприємства. Планування організаційної культури: функції, об'єкти, структури. Процес планування організаційної культури.

Тема 4. Планування ресурсного потенціалу підприємства (об'єкта)

Планування потенціалу підприємства (науково-технічного та соціального розвитку).

Внутрішньофірмове планування (тактичне), його цілі, завдання та функції.

Організація процесу планування для підприємства. Система планів та їх взаємозв'язок.

Річний план економічного та соціального розвитку підприємства. Зразковий зміст річного плану за напрямами: маркетинг; виробництво; технічний розвиток та організація виробництва; капітальні вкладення та інвестиції; трудові ресурси; матеріально-технічне забезпечення та збут; собівартість, прибуток та рентабельність; фінанси; охорона довкілля; підвищення ефективності виробництва та впровадження нової техніки.

Планові розрахунки та показники.

Соціальні процеси на підприємстві повинні керуватися, цим цілям служить соціальне

планування чи планування соціального розвитку трудових колективів.

Проте слід зазначити, що соціально-економічна нестабільність у суспільстві,

характерна для Росії 90-х років, боротьба підприємств за виживання в новому ринковому середовищі

відсунули питання щодо планування соціального розвитку на підприємствах на другий план. Тим не

менш, це означає, що необхідність такої роботи втратила свою актуальність. Посилення

стабілізаційних процесів у країні неминуче поставить проблеми управління соціальним

розвитком до ряду пріоритетних. Про це свідчить досвід економічно розвинених країнсвіту.

Тому доцільно розглянути питання організації управління соціальним розвитком на

підприємствах.

Соціальне планування- це система методів та засобів планомірного управління

розвитком трудового колективу як соціальної спільності, цілеспрямоване регулювання

соціальних процесів та розвитку соціальних відносин на рівні колективів.

Соціальному плануванню на підприємстві має передувати комплексне

соціологічне дослідження трудового колективу, метою якого можливо вивчення

соціальної структури працівників, виявлення її слабких ланок та напрямів удосконалення.

Вивченню підлягають питання ставлення людей до праці, фактори привабливості та

непривабливості праці на підприємстві загалом та у кожному його підрозділі.

Особливу увагу необхідно приділяти вивченню ступеня змістовності праці, його

умов та рівня його оплати, плинності кадрів, дисципліни праці, ціннісних орієнтацій у

колективі.

Соціологічне дослідження завершується розробкою науково обґрунтованих рекомендацій

щодо зміни соціальних параметрів трудового колективу, а також конкретних пропозицій щодо

різних напрямів роботи у колективі підприємства. Подібні рекомендації та пропозиції

стають основою соціального планування на поточний період (рік) та перспективу (3-5 років та

План соціального розвитку - сукупність науково обґрунтованих заходів, завдань,

показників по всьому комплексу соціальних проблем, реалізація яких сприяє найбільш

ефективного функціонування колективу. У центрі їх не вироблена продукція, а людина як

виробник та споживач, як соціально активна особистість.

У плануванні соціального розвитку трудових колективів особливе теоретичне та

практичне значення має визначення цілей і завдань планів, що розробляються. Від того, наскільки

чітко сформульовані мета та завдання досягнення мети, залежать спрямованість теоретичних

розробок та ефективність соціального планування на практиці. Для правильного їх

Формування важливо врахувати взаємозв'язок соціального та економічного розвитку колективу.

Взаємозв'язок соціального та економічного розвитку проявляється в тому, що досягнення

соціальних цілей ґрунтується на економічному зростанні: колектив може ставити тільки ті

соціальні завдання, на вирішення яких створено матеріальну базу.

Економічний розвиток залежить від ефективного використаннясоціальних факторів,

переорієнтування виробництва на споживача, успішність подолання хронічної

несприйнятливості до НТП-від повного та всебічного використання людських можливостей.

Трудові колективи покликані виробляти матеріальні блага, але це самоціль, а

засіб створення трудящим сприятливих умов для роботи, навчання, відпочинку, розвитку та

найкращого застосування своїх здібностей. Отже, мета планування соціального

розвитку трудових колективів полягає у максимальному використанні можливостей та умов для

всебічного розвитку соціальної активності особи.

Досягненню цієї мети сприятиме вирішення наступних двох груп завдань:

Максимальне задоволення розумних потреб членів колективу,

Підвищення змістовності праці,

Створення сприятливих умов праці, навчання та відпочинку, що є результатом

здійснення технологічних, технічних та організаційних заходів;

Виховання особистості члена колективу, формування у нього ініціативного

відносини до праці, вдосконалення взаємин у колективі.

При розробці плану соціального розвитку виробничого колективу важливо не лише

визначити чіткі параметри: показники та терміни кожного заходу, темпи та пропорції, а також

передбачити обмеження небажаних тенденцій; стимулювати соціально прогресивні. З

цією метою використовується ціла система важелів та стимулів (престижність професії та місце

роботи, традиції підприємства тощо).

Найважливішими засадами соціального розвитку є комплексність (планування

різноманітних соціальних явищ і процесів у їх єдності) та демократичний централізм

(поєднання централізованого управління з локальним вирішенням проблем соціального розвитку

колективу на широкій демократичній основі).

Показники соціального розвитку трудових колективів визначаються головним чином

самими колективами, виходячи з наявності можливостей на користь розвитку та підвищення

ефективності своєї діяльності.

Нині не втратили своєї актуальності такі принципи як: принцип наукової

обґрунтованості та об'єктивності, принцип конкретності.

План соціального розвитку трудового колективу має директивний характер і після

затвердження стає обов'язковим до виконання. На основі його організується діяльність

колективу щодо вирішення запланованих соціальних завдань.

Розробка плану соціального розвитку колективу включає чотири етапи.

1. На першому-підготовчому етапі приймається рішення про розроблення плану соціального

розвитку, формуються робочі групи, укладаються договори з організаціями, що залучаються до

розроблення плану, уточнюється структура плану, складаються календарні графіки виконання робіт,

визначаються програма та методи проведення досліджень виходячи з конкретних

виробничих умов; розробляються форми робочої документації, що визначається

проводяться інструктаж та інформування колективу.

2. На другому-аналітичному етапі визначається ступінь виконання попереднього плану

соціального розвитку, вивчається соціальна структура, умови праці, побуту та відпочинку, рівень

заробітної плати та ін. зібрані матеріали порівнюються з нормативними даними,

досягненнями передового досвіду науки та техніки, що сприяє науковому обґрунтуванню плану.

Збирається первинна соціальна інформація, проводяться конкретні соціологічні

дослідження. Результати роботи даного етапу (виявлені загальні тенденції, закономірності)

оформлюються аналітичною запискою.

3. На третьому-розробному етапі проектуються заходи, пропозиції та

конкретними та реально здійсненними. Складається початковий варіант (проект) плану

розділів, визначається економічна та соціальна ефективність запропонованих заходів. Ці

заходи узгоджуються з функціональними службами та передаються до робочої групи,

яка формує зведений проект плану. Останній узгоджується з головними фахівцями

підприємства та керівником підприємства.

4. На четвертому-контрольному етапі розробляється система контролю над реалізацією плану

соціального розвитку, яка включає систему обліку, контролю, що склалася на підприємстві та

звітності.

У плані соціального розвитку доцільно виділити такі розділи та напрями

Вдосконалення соціальної структури колективу. У цьому розділі звертається

особливу увагу на скорочення частки або повну ліквідацію важких та шкідливих для здоров'я

робіт, на скорочення частки малокваліфікованої праці, на підвищення освітньої та

кваліфікаційного рівнів працівників, на зміну (якщо в цьому є потреба)

статево структури колективу. Окремо розглядається праця жінок, підлітків, осіб

похилого віку із зазначенням тих структурних змін, які доцільно провести серед

Соціальні фактори розвитку виробництва та підвищення його економічної

ефективності. Тут плануються заходи, пов'язані з технічним переозброєнням

виробництва, з впровадженням нової техніки та технології. Серед таких заходів можна назвати

проектування прогресивних форм організації та оплати праці, зниження його монотонності

Насичення виробництва високопродуктивної техніки загострює проблему вивільнення

працівників та забезпечення зайнятості персоналу підприємства. Доцільно використовувати різні

форми зайнятості: неповний робочий день, режими гнучкого робочого часу, надомна праця для

жінок та пенсіонерів та ін. Важливо, щоб у плані знайшли відображення питання подолання

інфляції, підвищення робітникам реальної заробітної плати. В умовах зростання технічної

озброєності підприємства слід всіляко підтримувати навчання без відриву виробництва.

Необхідно передбачити також заходи щодо стимулювання раціоналізації та винахідництва.

Поліпшення умов праці та побуту працівників. У плані потрібно особливо виділити ділянки та

підрозділи з несприятливими умовами праці, для яких необхідно передбачити заходи

щодо оздоровлення виробничого середовища, щодо заміни обладнання, що є джерелом

підвищення шкідливості та небезпеки, або щодо надійної ізоляції такого обладнання.

Передбачаються також заходи щодо дотримання санітарно-технічних норм, стандартів

безпеки праці з організації на підприємстві добре обладнаних побутівок, пунктів

прийому їжі, прання спецодягу, ремонту взуття, по доставці робітникам через столи замовлень

продуктів та промислових товарів та ін. Особливо виділяються питання забезпечення працівників

житлом, дитячими дошкільними установами, місцями відпочинку та ін.

Виховання дисципліни праці, розвиток трудової активності та творчої ініціативи.

Заходи цього розділу плану розробляються на основі аналізу ціннісних орієнтацій

працівників і повинні бути спрямовані на стимулювання високої трудової та виробничої

дисципліни, на розвиток різних форм залучення трудящих у справу вдосконалення

виробництва.

Паралельно з планом соціального розвитку колективу багатьма підприємствами

розроблялися звані соціальні паспорти підприємств. Цей досвід доцільно

використовувати й у час.

Соціальний паспорт підприємства є сукупністю показників,

що відбивають стан та перспективу соціального розвитку. У ньому характеризуються соціальна

структура колективу підприємства, його функції, умови праці, забезпеченість працівників

житлом, дитячими дошкільними установами, підрозділами соціальної інфраструктури на

самому підприємстві. У паспорті відображаються внутрішньоколективні відносини, соціальна

активність працівників та інші питання. Дані із соціального паспорта використовуються при

розробка плану соціального розвитку.

Крім планів соціального розвитку можуть розроблятися спеціалізовані

соціальні програми, такі, наприклад, як "Здоров'я", "Жіноча праця", "Молодь", "Житло" та ін.

Планування соціального розвитку трудових колективів забезпечує зростання соціальної

ефективності, яка, поряд з економічною ефективністю, є найважливішою

передумовою та умовою благополуччя підприємства та його працівників.