Головна Симптоми Сучасні можливості медикаментозного. А.Г. Чучалін: «Астма - не привід відмовлятися навіть від кар'єри соліста Великого театру Чучалін а бронхіальна астма

Сучасні можливості медикаментозного. А.Г. Чучалін: «Астма - не привід відмовлятися навіть від кар'єри соліста Великого театру Чучалін а бронхіальна астма

) використовується для оцінки тонусу НПС та стану моторної функції шлунка. Нині застосовується комп'ютеризований вимір тонусу НПС. Манометричним ознакою ГЕР служить зміна характеру скорочень стравоходу і скоротливого комплексу (зниження амплітуди, збільшення тривалості скорочень, неправильна форма скорочувального комплексу).

Інформативним методом діагностики є добове моніторування рН стравоходу. Цей метод дає можливість виявити загальну кількість епізодів рефлюксу протягом доби та їх тривалість (нормальні показники рН стравоходу становлять 5,5–7,0, у разі рефлюксу менше 4). Про наявність ГЕРХ говорять у тому випадку, якщо загальна кількість епізодів ГЕР протягом доби понад 50 або загальна тривалість зниження рН рівня менше 4 перевищує 1 год . Зіставлення результатів дослідження з даними записів щоденника пацієнта (реєстрація періодів прийому їжі, препаратів, часу появи болю, печії тощо) дозволяє оцінити роль наявності і вираженості патологічного рефлюксу у виникненні тих чи інших симптомів. Наявність кількох датчиків (3 – 5) дозволяє виявити тривалість і висоту закидання, що є інформативним у разі дослідження рефлюксиндукованої легеневої патології.

Моніторування рН може здійснюватися у поєднанні з іншими методами дослідження, наприклад оцінкою функції зовнішнього дихання, полісомнографією.

Ще один метод виявлення ГЕР - сцинтиграфія стравоходу. Для проведення тестування використовують колоїд сульфату технецію. Тест вважається чутливим та специфічним. Затримка в стравоході ізотопу більш ніж на 10 хв свідчить про уповільнення езофагеального кліренсу. Крім того, тест інформативний для оцінки евакуації шлункового вмісту. У ряді випадків метод дозволяє зафіксувати рефлюксиндуковану мікроаспірацію.

Рентгенографія стравоходуфіксує закидання контрастної речовини зі шлунка в просвіт стравоходу, наявність грижі стравохідного отвору діафрагми.

Терапія

Своєчасна діагностика та адекватна терапія ГЕРХ дозволяють знизити частоту нападів ядухи та покращити якість життя пацієнтів з бронхіальною астмою.

Основні принципи консервативного лікуваннярефлюкс-езофагіту включають:

- Призначення препаратів, що пригнічують шлункову секрецію (антациди, адсорбенти);

- Призначення препаратів, що стимулюють моторно-евакуаторну функцію травного тракту(Прокінетиків);

- Використання препаратів, що надають протективну дію на слизову оболонку стравоходу.

Загальні рекомендації щодо режиму та дієтіпередбачають часте та дробове харчування (5 – 6 разів на день), прийом механічно та хімічно щадної їжі. Останній прийом їжі повинен бути не пізніше ніж за 3 - 4 год до сну. Необхідно уникати споживання продуктів, що підсилюють ГЕР (кава, жири, шоколад тощо). При вираженому рефлюксі рекомендують приймати їжу стоячи, після їжі походити протягом півгодини. Безумовну користь приносить відмова хворих від куріння, вживання алкоголю, які надають несприятливу дію на слизову оболонку стравоходу. Враховуючи, що розвитку ГЕР сприяє певне положення тіла, рекомендується спати на ліжку, головний кінець якого піднятий на 20 см .

Антисекреторні препарати.Мета антисекреторної терапії ГЕРХ зменшити шкідливу дію кислого шлункового вмісту на слизову оболонку стравоходу. Широке застосування набули блокатори Н2-рецепторів (ранітидин, фамотидин). Численні клінічні випробування показали, що загоєння слизової оболонки стравоходу відбувається у 65–75% випадків при проведенні 8-тижневого курсу терапії. Ранітидин (300 мг) та фамотидин (40 мг) призначаються одноразово ввечері після вечері (не пізніше 20 годин). Довготривалі препарати використовують у половинній добовій дозі для профілактики загострень захворювання.

За антисекреторним ефектом блокатор Na+,K+-АТФази омепразол перевершує інші препарати. Інгібуючи протонний насос, омепразол забезпечує виражене та тривале пригнічення кислої шлункової секреції. Препарат позбавлений побічних впливів, оскільки в активній формі існує лише у парієтальній клітині. Омепразол зазвичай призначають у добовій дозі 30-40 мг протягом 3-4 тижнів.

Антацидна терапіямає на меті знизити кислотно-протеолітичну агресію шлункового соку. З препаратів цієї групи на особливу увагу заслуговують маалокс і фосфалюгель (1 – 2 пакети 2 – 3 рази на добу), а також гастал (2 таблетки 2 – 3 рази на добу). Зазвичай препарати приймають через 40 - 60 хв після їди, коли найчастіше виникають печія, ретростернальний дискомфорт і на ніч.

Корекція моторикияк одного з найважливіших патогенетичних факторів ГЕРХ успішно досягається застосуванням прокінетиків. До цієї групи препаратів належить домперидон – гастрокінетик ІІ покоління. Домперидон підвищує тонус НПС, прискорює евакуацію шлункового вмісту, чинить позитивний впливна стравохідний кліренс, що зменшує ГЕР. Призначають препарат по 1 таблетці (10 мг) 3 рази на день за 15-20 хв до їди, при необхідності 10 мг на ніч.

Перспективним препаратом у лікуванні ГЕРХ є цизаприд – гастроінтестинальний прокінетик принципово нового типу дії, в основі якого лежить посилення фізіологічного вивільнення ацетилхоліну на рівні нервового міентерального сплетення. Цизаприд підвищує тиск НПС, збільшує амплітуду скорочень стравоходу та прискорює евакуацію шлункового вмісту, застосовується у дозі 10 мг 2 – 4 рази на день.

Вибір методу лікування залежить від особливостей перебігу захворювання та причини, що викликала ГЕРХ. Припинення прийому препаратів відразу після загоєння страв стравоходу часто призводить до рецидиву захворювання. Ця обставина зумовлює необхідність тривалого прийому лікарських засобів(до 6 - 12 міс) як підтримуюча терапія. З цією метою застосовують антациди, блокатори Н2-рецепторів, омепразол та цизаприд. Призначення координаксу в дозі 20 мг на ніч протягом 6-12 місяців запобігало розвитку рецидиву рефлюкс-езофагіту у 60-80% пацієнтів.

Література:

Подяка

Автор статті та редакція "Російського медичного журналу" висловлюють вдячність московському представництву фірми "Glaxo Wellcome" за забезпечення всебічної інформаційної підтримки, наданої автору під час підготовки даної публікації.

Рефлюкс-індукована бронхіальна астма.

І.М. Бейтуганова - НДІ Пульмонології МОЗ, Москва.

А.Г. Чучалін – академік, директор НДІ Пульмонології МОЗ, Москва.

РМЗ, Том 6 № 17, 1998.

Докладно розглянуто механізм виникнення гастроезофагеального рефлюксу та його роль у розвитку гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та загострень бронхіальної астми. Дано рекомендації з діагностики та лікування.

Щоб звузити результати пошукової видачі, можна уточнити запит, вказавши поля, за якими здійснювати пошук. Список полів наведено вище. Наприклад:

Можна шукати по кількох полях одночасно:

Логічно оператори

За промовчанням використовується оператор AND.
Оператор ANDозначає, що документ повинен відповідати всім елементам групи:

дослідження розробка

Оператор ORозначає, що документ повинен відповідати одному з значень групи:

дослідження ORрозробка

Оператор NOTвиключає документи, що містять цей елемент:

дослідження NOTрозробка

Тип пошуку

При написанні запиту можна вказувати спосіб, яким фраза шукатиметься. Підтримується чотири методи: пошук з урахуванням морфології, без морфології, пошук префіксу, пошук фрази.
За замовчуванням пошук проводиться з урахуванням морфології.
Для пошуку без морфології перед словами у фразі достатньо поставити знак "долар":

$ дослідження $ розвитку

Для пошуку префікса потрібно поставити зірочку після запиту:

дослідження *

Для пошуку фрази потрібно укласти запит у подвійні лапки:

" дослідження та розробка "

Пошук по синонімах

Для включення в результати пошуку синонімів слова потрібно поставити ґрати # перед словом або перед виразом у дужках.
У застосуванні одного слова йому буде знайдено до трьох синонімів.
У застосуванні до виразу у дужках до кожного слова буде додано синонім, якщо його знайшли.
Не поєднується з пошуком без морфології, пошуком за префіксом чи пошуком за фразою.

# дослідження

Угруповання

Для того, щоб згрупувати пошукові фрази, потрібно використовувати дужки. Це дозволяє керувати булевою логікою запиту.
Наприклад, необхідно скласти запит: знайти документи у яких автор Іванов чи Петров, і назва містить слова дослідження чи розробка:

Приблизний пошук слова

Для приблизного пошуку потрібно поставити тильду. ~ " в кінці слова з фрази. Наприклад:

бром ~

Під час пошуку будуть знайдені такі слова, як "бром", "ром", "пром" тощо.
Можна додатково вказати максимальну кількість можливих правок: 0, 1 або 2. Наприклад:

бром ~1

За замовчуванням допускається 2 редагування.

Критерій близькості

Для пошуку за критерієм близькості потрібно поставити тільду. ~ " в кінці фрази. Наприклад, для того, щоб знайти документи зі словами дослідження та розробка в межах 2 слів, використовуйте наступний запит:

" дослідження розробка "~2

Релевантність виразів

Для зміни релевантності окремих виразів у пошуку використовуйте знак " ^ " наприкінці висловлювання, після чого вкажіть рівень релевантності цього виразу стосовно іншим.
Чим вище рівень, тим більш релевантним є цей вираз.
Наприклад, у даному виразі слово "дослідження" вчетверо релевантніше слова "розробка":

дослідження ^4 розробка

За умовчанням рівень дорівнює 1. Допустимі значення - позитивне речове число.

Пошук в інтервалі

Для вказівки інтервалу, в якому має бути значення якогось поля, слід вказати в дужках граничні значення, розділені оператором TO.
Буде проведено лексикографічне сортування.

Такий запит поверне результати з автором, починаючи від Іванова і закінчуючи Петровим, але Іванов і Петров нічого очікувати включені у результат.
Для того, щоб увімкнути значення в інтервал, використовуйте квадратні дужки. Для виключення значення використовуйте фігурні дужки.

Рік випуску: 2007

Жанр:Пульмонологія

Формат: PDF

Якість:Відскановані сторінки

Опис:Перед вами переклад російською мовою нової версії доповіді робочої групи міжнародної програми GINA - "Глобальна стратегія лікування та профілактики бронхіальної астми" (перегляд 2006 р.). Ця доповідь є найважливішим документом, що визначає подальший напрямок діагностики, лікування та профілактики бронхіальної астми, заснований на новітніх досягненнях у галузі медицини, фармакології та молекулярної біології. Багато національних рекомендацій, зокрема й рекомендації Російського респіраторного суспільства, практично повністю базуються на принципах "Глобальної стратегії". Авторами цього документа є провідні вчені з усіх континентів, які є експертами з різних аспектів бронхіальної астми.
Версія 2006 р. містить низку принципово нових положень, що відрізняють її від попередніх видань. Насамперед це стосується такого поняття, як "контроль бронхіальної астми". Міжнародні експерти пропонують замінити поняття "ступінь тяжкості бронхіальної астми" поняттям "контроль бронхіальної астми", ввівши ступеня контролю (повний, неповний, відсутність контролю), ґрунтуючись на клінічній симптоматиці захворювання. Слід сказати, що для російських лікарівтакий підхід не новий. У клінічній практиці досі широко застосовують такі поняття, як ремісія, неповна ремісія, загострення. Навіть тяжка бронхіальна астма може бути в стані ремісії, проте тяжкою вона залишається доти, доки пацієнт отримує лікування відповідно до цієї стадії захворювання. Можливо, поняття «контроль бронхіальної астми» є вдалим. У той же час, враховуючи різні медико-соціальні особливості, характерні для нашої країни, ми не можемо відмовитися від поняття ступеня тяжкості захворювання, тому у вітчизняних клінічних рекомендаціях неодмінно відбиватимуться обидва підходи до оцінки стадійності хвороби.

РЕЗЮМЕ РЕКОМЕНДАЦІЙ З ЛІКУВАННЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ У ДІТЕЙ У ВІКУ 5 РОКІВ І МОЛОДШЕ
ВИЗНАЧЕННЯ І ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ КЛЮЧОВІ ПОЛОЖЕННЯ
ВИЗНАЧЕННЯ
ЗБІР ВІД БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ
Поширеність, болючість і смертність
Соціальні та економічні збитки
ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗВИТОК І ПРОЯВИ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ
Внутрішні фактори
Генетичні фактори
Ожиріння
Підлога
Зовнішні фактори
Алергені
Інфекції
Професійні сенсибілізатори
Куріння тютюну
Забруднення повітря всередині та зовні приміщень
живлення
МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ

Запалення дихальних шляхів
при бронхіальній астмі
Клітини запалення
Медіатори запалення
Структурні зміни дихальних шляхів
Патофізіологія
Бронхіальна гіперреактивність
Особливі механізми
Загострення
Нічна бронхіальна астма
Необоротна бронхіальна обструкція

Куріння та бронхіальна астма
ЛІТЕРАТУРА
ДІАГНОСТИКА І КЛАСИФІКАЦІЯ
КЛІНІЧНА ДІАГНОСТИКА
Анамнез та скарги
Симптоми
Кашльовий варіант бронхіальної астми
Бронхоспазм, що викликається фізичним навантаженням
Фізичне обстеження
Методи дослідження для діагностики та подальшого спостереження
Оцінка функції легень
Оцінка бронхіальної реактивності
Неінвазивне визначення маркерів запалення дихальних шляхів
Оцінка алергічного статусу
ТРУДНОСТІ ДІАГНОСТИКИ ТА ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА
Діти віком 5 років та молодші
Діти віком від 5 років та дорослі
Літні пацієнти

Диференціальна діагностика бронхіальної астми та хронічної обструктивної хвороби легень
КЛАСИФІКАЦІЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ
Етіологія
Ступінь тяжкості бронхіальної астми
Рівень контролю за бронхіальною астмою
ЛІТЕРАТУРА
ЛІКИ ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ
ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ У ДОРОЖНИХ
Шляхи введення

Антилейкотрієнові препарати
Інгаляційні в2-агоністи тривалої дії
Теофілін

Пероральні в2-агоністи тривалої дії
Антитіла до імуноглобуліну E

Пероральні протиалергічні препарати
Інші препарати для підтримуючої терапії
Алергенспецифічна імунотерапія
Засоби невідкладної допомоги
Інгаляційні в2-агоністи швидкої дії
Системні глюкокортикостероїди
Антихолінергічні препарати
Теофілін
Пероральні в2-агоністи короткої дії
Допоміжні та нетрадиційні методи лікування
ЛІКИ ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ У ДІТЕЙ
Шляхи введення
Препарати, які контролюють перебіг захворювання
Інгаляційні глюкокортикостероїди
Антилейкотрієнові препарати
Інгаляційні? 2-агоністи тривалої дії
Теофілін
Кромони: кромоглікат натрію та недокромил натрію
Пероральні? 2-агоністи тривалої дії
Системні глюкокортикостероїди
Кошти невідкладної допомоги
Інгаляційні? 2-агоністи швидкої дії та пероральні? 2-агоністи короткої дії
Антихолінергічні препарати
ЛІТЕРАТУРА
ПРОГРАМА ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ
КОМПОНЕНТ 1: РОЗВИТОК СПІВПРАЦІ МІЖ ПАЦІЄНТОМ І ЛІКАРОМ
НАВЧАННЯ ПАЦІЄНТІВ З БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ
Перше звернення до лікаря
Індивідуальні плани дій при бронхіальній астмі
Подальше спостереження та корекція терапії
Поліпшення дотримання лікарських призначень
Самознавство дітей
ОСВІТА ІНШИХ ОСОБІВ
КОМПОНЕНТ 2: ВИявлення ЧИННИКІВ РИЗИКУ І ЗМЕНШЕННЯ ЇХ ВПЛИВУ
ПРОФІЛАКТИКА БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ
ПРОФІЛАКТИКА РОЗВИТКУ СИМПТОМІВ І ЗАгострень бронхіальної астми
Алергени приміщень
Домашні кліщі
Тварини, вкриті вовною
Таргани
Гриби
Зовнішні алергени
Повітряні полютанти приміщень
Зовнішні повітряні польтанти
Професійні алергени
Харчові продукти та добавки
Лікарські засоби
Вакцинація проти грипу
Ожиріння
Емоційний стрес
Інші фактори, що можуть призвести до загострення бронхіальної астми
КОМПОНЕНТ 3: ОЦІНКА СТАНУ, ЛІКУВАННЯ ТА МОНІТОРУВАННЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ
ОЦІНКА РІВНЯ КОНТРОЛЮ НАД БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ
ЛІКУВАННЯ, НАПРЯМОЕ НА ДОСЯГНЕННЯ КОНТРОЛЮ
Щаблі терапії, спрямованої на досягнення контролю

Ступінь 1: препарат невідкладної допомоги за потребою
Ступінь 2: препарат невідкладної допомоги плюс один препарат для контролю перебігу захворювання
Ступінь 3: препарат невідкладної допомоги плюс один або два препарати для контролю перебігу захворювання
Ступінь 4: препарат невідкладної допомоги плюс два або більше препаратів для контролю перебігу захворювання
Ступінь 5: препарат невідкладної допомоги плюс додаткові варіанти застосування засобів контролю течії захворювання
МОНІТУВАННЯ З МЕТОЮ ПІДТРИМАННЯ КОНТРОЛЮ
Тривалість терапії та її корекція
Зменшення обсягу терапії при контрольованій бронхіальній астмі
Збільшення обсягу терапії у відповідь на втрату контролю

Бронхіальна астма, що важко піддається лікуванню
КОМПОНЕНТ 4: ЛІКУВАННЯ ЗАгострень бронхіальної астми
ОЦІНКА СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ
ЛІКУВАННЯ В АМБУЛАТОРНИХ УМОВАХ
Терапія
Бронхолітики
Глюкокортикостероїди
ЛІКУВАННЯ У ВІДДІЛЕННЯХ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ
Оцінка стану
Лікування
Кисень
Інгаляційні? 2-агоністи швидкої дії
Адреналін
Додаткове використання бронхолітиків
Системні глюкокортикостероїди
Інгаляційні глюкокортикостероїди
Магнію сульфат
Гелієво-киснева терапія
Антилейкотрієнові препарати
Седативні засоби
Критерії витягу з відділення невідкладної допомоги або переведення до стаціонарного відділення
КОМПОНЕНТ 5: ОСОБЛИВІ ВИПАДКИ
Вагітність
Хірургічне лікування
Риніт, синусит та поліпоз носа
Риніт
Синусіт
Поліпи носа
Професійна бронхіальна астма
Респіраторні інфекції
Гастроезофагеальний рефлюкс
Аспіринова бронхіальна астма
Анафілаксія та бронхіальна астма
ЛІТЕРАТУРА
ВПРОВАДЖЕННЯ КЛІНІЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ З ДІАГНОСТИКИ, ПРОФІЛАКТИКИ І ЛІКУВАННЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ У СИСТЕМАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я РІЗНИХ КРАЇН
СТРАТЕГІЇ ВПРОВАДЖЕННЯ РЕКОМЕНДАЦІЙ У ПРАКТИКУ
ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ВТРИМАНЬ І ВПРОВАДЖЕННЯ РЕКОМЕНДАЦІЙ З ЛІКУВАННЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ У ПРАКТИКУ
Використання ресурсів охорони здоров'я та пов'язані з цим витрати
Економічний аналіз втручань при бронхіальній астмі
ПОШИРЕННЯ РЕКОМЕНДАЦІЙ GINA І РЕСУРСИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ПРИ ВПРОВАДЖЕННІ РЕКОМЕНДАЦІЙ У ПРАКТИКУ
ЛІТЕРАТУРА

А. Г. ЧУЧАЛІН, професор

астми досить великі: створені препарати, що розслабляють мускулатуру бронхів, що усувають алергічне запалення, розріджують мокротиння. Лікарі ще кілька десятиліть тому могли лише мріяти про такий арсенал протиастматичних засобів. І все ж у наші дні все більше стає пацієнтів, яким не завжди легко допомогти, навіть використовуючи найновіші препарати.

Нещодавно, лише років двадцять тому, бронхіальна астма вважалася хворобою рідкісною. В даний час становище істотно змінилося: вона стала одним з найбільш поширених захворювань серед людей різного віку.

Чим це пояснити? Відповідь дало поглиблене вивчення функцій легень. Виявляється, вони не тільки забезпечують газообмін між навколишнім середовищем та внутрішнім середовищем організму, а й поряд із селезінкою, лімфатичними вузлами є імунологічним органом. Вивчаючи імунологічний статус людей, які страждають на захворювання органів дихання, вчені дійшли висновку, що в основі виникнення бронхіальної астми лежить недосконалість імунних механізмів організму, що ускладнює його протиборство вірусної та бактеріальної інфекцій. Пригнічують захисні сили та забрудненість атмосфери, повторні, часті вірусні захворювання дихальних шляхів. Крім того, все більше стає людей, які підвищено чутливі до речовин, що викликають алергічні реакції.

У розвитку бронхіальної астми велика роль захворювань, які передують, або, вірніше, передбачають її розвиток. Це насамперед гайморит, ангіна, бронхіт, пневмонія. Часто повторюючись, а тим більше набуваючи хронічного характеру, вони можуть призвести до підвищення чутливості органів дихання до алергенів і таким чином сприяти розвитку бронхіальної астми. Це ще одне свідчення на користь того, що всі ці захворювання слід своєчасно та наполегливо лікувати, навіть якщо хворобливі прояви мало турбують.

Поряд з іншими методами лікування бронхіальної астми застосовується і рефлексотерапія (акупунктура).

Одна з труднощів боротьби з бронхіальною астмою полягає в тому, що існує, як заведено тепер говорити, сімейство бронхіальних астм, що поєднує кілька зовні схожих недуг. Дійсно, "бронхіальна астма може виникнути в результаті як спадкової схильності, так і імунодефіцитного стану, що розвинувся з роками, або підвищення реактивності організму. Різні витоки, різні етапи захворювання диктують і різну тактику лікування. Одним хворим потрібні препарати, що усувають запальні явища, іншим-мед зменшення алергічної налаштованості організму, третім-ліки для зняття бронхоспазму і т.д.

Лікар вибирає потрібні ліки, змінює їх у певній послідовності, призначає у різних поєднаннях, визначає дозу залежно від характеру захворювання, особливостей його перебігу у даного пацієнта зараз. Сам хворий судити про це не може і не повинен намагатися замінити лікаря. Такі спроби свідомо приречені на невдачу.

А ось довіра до лікаря, відвертість пацієнта дуже важливі для успіху лікування так само, як і віра у одужання. Лікар та пацієнт повинні бути у постійному контакті. У цьому запорука успіху. Тоді буде і менше приводів для такого небезпечного при бронхіальній астмі самолікування.

Відомо, що страждають на захворювання органів дихання зазвичай важко переносять зміну клімату. І це треба враховувати хворим на бронхіальну астму, вирішуючи питання про відпочинок, про поїздку до моря, на віддалений курорт.

Занадто часто доводиться спостерігати загострення бронхіальної астми, що виникає на етапі адаптації (звикання до нового клімату) та реадаптації (при поверненні додому). Тільки ті, хто може виїхати на відпочинок на 2-3 місяці, можуть ризикнути рушити в далекі краї, і те, якщо бронхіальна астма протікає не важко. Переважній більшості хворих ми рекомендуємо відпочивати у своєму звичному кліматі.

Хотілося б звернути увагу на необхідність загартовування, але обов'язково поступового і систематичного.

Корисні водні процедури-обтирання, душ, плавання в басейні, а влітку-у відкритих водоймах. Плавання сприяє нормалізації дихання, посилення захисних сил організму; особливо благотворно плавання із зануренням голови-стилем брас, наприклад.