Уроки французької небайдуже ставлення.  Значення назви оповідання. Гуманізм оповідання «Уроки французької. Історія створення оповідання «Уроки французької»

Історія створення

«Я впевнений, що письменником людини робить її дитинство, здатність у ранньому віці побачити і відчути все те, що дає йому право взятися за перо. Освіта, книги, життєвий досвід виховують і зміцнюють надалі цей дар, але народитись йому слід у дитинстві», - писав Валентин Григорович Распутін у 1974 році в іркутській газеті «Радянська молодь». У 1973 році було публіковано одне з кращих оповідань Распутіна «Уроки французької». Сам письменник виділяє його серед своїх творів: Там мені нічого не довелося вигадувати. Все відбувалося зі мною. По прототип ходити далеко не довелося. Мені треба було повернути людям те добро, яке вони свого часу зробили для мене».

Розповідь Распутіна «Уроки французької» присвячена Анастасії Прокопівні Копилової, матері його друга відомого драматурга Олександра Вампілова, яка все життя пропрацювала в школі. В основу оповідання лягло спогад дитячого життя, воно, за словами письменника, «було з тих, які гріють навіть за слабкого дотику до них».

Розповідь автобіографічна. Лідія Михайлівна названа у творі своїм власним ім'ям (прізвище її – Молокова). У 1997 році письменник у розмові з кореспондентом журналу «Література в школі» розповідав про зустрічі з нею: «Нещодавно була в мене в гостях, і ми з нею довго і відчайдушно згадували нашу школу, і ангарське селище Усть-Уда майже півстолітньої давності, і багато з того важкого та щасливого часу».

Рід, жанр, творчий метод

Твір «Уроки французької» написано у жанрі оповідання. Розквіт російського радянського оповідання посідає двадцяті (Бабель, Іванов, Зощенко) і потім шістдесяті-сімдесяті (Козаков, Шукшин та інших.) роки. Оперативніше за інші прозові жанри розповідь реагує на зміни в суспільному житті, тому що вона швидше пишеться.

Розповідь вважатимуться найдавнішим і з літературних жанрів. Короткий переказ події – випадку на полюванні, поєдинку з ворогом тощо – вже є усною розповіддю. На відміну від інших пологів та видів мистецтва, умовного за своєю суттю, розповідь споконвічно властива людству, виникнувши одночасно з промовою і будучи не лише передачею інформації, а й засобом громадської пам'яті. Розповідь є первісною формою літературної організації мови. Розповіддю прийнято вважати закінчений прозовий твір обсягом до сорока п'яти сторінок. Це приблизна величина - два авторські листи. Така річ читається "на одному диханні".

Розповідь Распутіна «Уроки французької» - реалістичний твір, написаний від першої особи. Його повною мірою можна вважати автобіографічним оповіданням.

Тематика

«Дивно: чому ми так само, як і перед батьками, щоразу відчуваємо свою провину перед учителями? І не за те, що було в школі, - ні, а за те, що сталося з нами поеле». Так письменник починає свою розповідь «Уроки французької». Тим самим він визначає основні теми твору: взаємини вчителя та учня, зображення життя, освітленого духовним та моральним змістом, становлення героя, набуття ним духовного досвіду у спілкуванні з Лідією Михайлівною. Уроки французької, спілкування з Лідією Михайлівною стали для героя уроками життя, вихованням почуттів.

Ідея

Гра на гроші вчительки зі своїм учнем, з погляду педагогіки, - вчинок аморальний. Але що стоїть за цим вчинком? - Запитує письменник. Бачачи, що школяр (у голодні повоєнні роки) недоїдає, вчителька французької під виглядом додаткових занять запрошує його до себе додому і намагається підгодувати. Вона надсилає йому посилки, неначе від матері. Але хлопчик відмовляється. Вчителька пропонує грати на гроші і, природно, «програє», щоби на ці копійки хлопчик зміг купити собі молока. І щаслива, що їй удається цей обман.

Ідея оповідання полягає в словах Распутіна: «Читач навчається у книг не життя, а почуттям. Література, мій погляд, - це насамперед виховання почуттів. І насамперед доброти, чистоти, шляхетності». Ці слова безпосередньо відносяться до оповідання «Уроки французької».

Основні герої

Головними героями оповідання є одинадцятирічний хлопчик та вчителька французької мови Лідія Михайлівна.

Лідії Михайлівні було не більше двадцяти п'яти років і "в особі її не було жорстокості". До хлопчика вона поставилася з розумінням та співчуттям, оцінила його цілеспрямованість. Вона розглянула у своєму учні чудові здібності до навчання та готова будь-якими способами допомогти їм розвиватися. Лідія Михайлівна наділена незвичайною здатністю до співчуття та доброти, за що й постраждала, втративши роботу.

Хлопчик вражає своєю цілеспрямованістю, бажанням за будь-яких обставин вивчитися і вийти в люди. Розповідь про хлопчика може бути представлена ​​у вигляді цитатного плану:

1. «Щоб вчитися далі... і мені довелося споряджатися до райцентру».
2. «Вчився я і тут добре... з усіх предметів, крім французької, у мене трималися п'ятірки».
3. «Так мені було погано, так гірко й похололо! - гірше за всяку хворобу».
4. "Отримавши його (рубль), ... я купував на базарі баночку молока".
5. «Вони били мене по черзі... не було того дня людини нещаснішою за мене».
6. «Я лякався і губився... вона здавалася мені людиною незвичайною, не була схожа на всіх інших».

Сюжет та композиція

«Я пішов у п'ятий клас у сорок восьмому році. Правильніше сказати, поїхав: у нас у селі була тільки початкова школаТому, щоб навчатися далі, мені довелося споряджатися з дому за п'ятдесят кілометрів до райцентру». Одинадцятирічний хлопчик уперше волею обставин відірвано від сім'ї, вирвано від звичного оточення. Однак маленький герой розуміє, що на нього покладено надії не лише рідних, а й усього села: адже він, на одностайну думку односельців, покликаний бути « вченою людиною». Герой докладає всіх зусиль, долаючи голод і тугу по дому, щоб не підвести земляків.

З особливим розумінням до хлопчика підійшла молода вчителька. Вона почала додатково займатися з героєм французькою, розраховуючи вдома підгодувати його. Гордість не дозволила хлопчику прийняти допомогу від сторонньої людини. Не увінчалася успіхом витівка Лідії Михайлівни з посилкою. Вчителька наповнила її «міськими» продуктами і цим видала себе. У пошуках способу допомогти хлопчику вчителька пропонує йому зіграти на гроші в «пристінок».

Кульмінація оповідання настає після того, як вчителька почала грати з хлопчиком у пристінок. Парадоксальність ситуації загострює розповідь до краю. Вчителька не могла не знати, що на той час подібні стосунки вчителя з учнем могли призвести не тільки до звільнення з роботи, а й до кримінальної відповідальності. Хлопчик цього не розумів. Але коли лихо все ж таки трапилося, він почав розуміти поведінку вчительки глибше. І це призвело його до усвідомлення деяких аспектів тогочасного життя.

Фінал оповідання майже мелодраматичний. Посилання з антонівськими яблуками, яких він, житель Сибіру, ​​ніколи не куштував, як би перегукується з першою, невдалою посилкою з міською їжею – макаронами. Все нові і нові штрихи готують цей фінал, який виявився зовсім несподіваним. В оповіданні серце недовірливого сільського хлопчика відкривається перед чистотою молодої вчительки. Розповідь напрочуд сучасна. У ньому велика мужність маленької жінки, прозріння замкнутої, неосвіченої дитини, у ній уроки людяності.

Художня своєрідність

З мудрим гумором, добротою, людяністю, а головне з повною психологічною точністю описує письменник взаємовідносини голодного учня з молодою вчителькою. Розповідь тече неквапливо, з побутовими подробицями, але його ритм непомітно захоплює.

Мова розповіді проста і водночас виразна. Письменник уміло використовував фразеологічні звороти, домагаючись виразності та образності твору. Фразеологізми в оповіданні «Уроки французької» здебільшого виражають одне поняття та характеризуються певним значенням, яке часто дорівнює значенню слова:

«Вчився я й тут добре. Що мені лишалося? Потім я сюди і приїхав, іншої справи у мене тут не було, а ставитись абияк до того, що на мене покладалося, я тоді ще не вмів »(ліниво).

"У школі я птицю до цього не бачив, але, забігаючи вперед, скажу, що в третій чверті він раптом, як сніг на голову, впав на наш клас" (несподівано).

«Наголодавшись і знаючи, що мій харч довго не протримається, як би я його не економив, я наїдався до відвалу, до різі в животі, а потім через день або два знову підсаджував зуби на полицю» (голодати).

«Але замикатися не було жодного сенсу, Тишкін встиг продати мене з тельбухами» (зрадити).

Однією з особливостей мови оповідання є наявність обласних слів та застарілої лексики, характерною для часу дії оповідання. Наприклад:

Квартирувати - знімати квартиру.
Півторка - вантажна машина вантажопідйомністю 1,5 т.
Чайна - рід громадської їдальні, де відвідувачам пропонують чай та закуски.
Пошпуркати - Посьорбати.
Голяний окроп - Чистий, без домішок.
В'якати - базікати, говорити.
Тюкати - Несильно вдаряти.
Хлюзда - шахрай, обманщик, шулер.
Притайка - те, що заховано.

Значення твору

Творчість У. Распутіна незмінно приваблює читачів, оскільки поруч із повсякденним, побутовим у творах письменника завжди присутні духовні цінності, моральні закони, неповторні характери, складний, часом суперечливий, внутрішній світ героїв. Роздуми автора про життя, про людину, про природу допомагають нам виявляти в собі та в навколишньому світі невичерпні запаси добра та краси.

У складний час довелося вчитися головного героя оповідання. Післявоєнні роки були своєрідним випробуванням не тільки для дорослих, а й для дітей, тому що і хороше, і погане в дитинстві сприймається набагато яскравіше та гостріше. Але труднощі гартують характер, тому головний герой часто виявляє такі якості, як сила волі, гордість, почуття міри, витримка, рішучість.

Через багато років Распутін знову звернеться до подій минулих років. «Наразі, коли досить велика частина мого життя прожита, я хочу осмислити і зрозуміти, наскільки правильно і корисно я її провів. У мене багато друзів, які завжди готові допомогти, мені є що згадати. Тепер я розумію, що найближчий мій друг – моя колишня вчителька, вчителька французької мови. Так, через десятиліття я згадую саме про неї, як про вірного друга, єдину людину, яка розуміла мене під час навчання в школі. І навіть через роки, коли ми зустрілися з нею, вона виявила до мене жест уваги, надіславши яблука та макарони, як раніше. І ким би я не був, що б від мене не залежало, вона завжди ставитиметься до мене лише як до учня, тому що я для неї був, є і завжди залишатимуся учнем. Зараз я згадую, як тоді вона, взявши провину на себе, покинула школу, а мені на прощання сказала: «Вчися добре і ні в чому не звинувачуй себе!». Цим вона зробила мені урок і показала, як має чинити справжня добра людина. Адже недарма кажуть: шкільний учитель – учитель життя».

У статті проведемо аналіз «Уроків французької». Це твір В. Распутіна, який досить цікавий за багатьма характеристиками. Ми спробуємо скласти власну думку про цю роботу, а також розглянемо різноманітні мистецькі прийоми, які були використані автором.

Історія створення

Аналіз «Уроків французької» розпочнемо зі слів Валентина Распутіна. Якось у 1974 році в інтерв'ю іркутській газеті під назвою «Радянська молодь» він сказав, що, на його думку, письменником людини може зробити лише його дитинство. У цей час він повинен побачити або відчути щось таке, що дозволить йому у дорослішому віці взятися за перо. І при цьому він говорив, що освіта, життєвий досвід, книги теж можуть зміцнювати такий талант, але зародитися він має у дитинстві. У 1973 році було опубліковано розповідь «Уроки французької», аналіз якої ми розглядатимемо.

Пізніше письменник говорив, що йому не треба було довго шукати прототипів для своєї розповіді, оскільки він був знайомий із людьми, про які хотів розповісти. Распутін розповів, що він хоче повернути те добро, яке йому колись зробили інші.

Історія розповідає про Анастасію Копилову, яка була матір'ю друга Распутіна драматурга Олександра Вампілова. Слід зазначити, що автор сам виділяє цей твір як один із найкращих та улюблених. Воно було написане завдяки дитячим спогадам Валентина. Він казав, що це один із тих спогадів, що гріє душу, навіть коли мимолітом згадуєш про них. Нагадаємо, що розповідь повністю автобіографічна.

Якось в інтерв'ю з кореспондентом журналу «Література у школі» автор розповідав про те, як у гості заходила Лідія Михайлівна. До речі, у творі її названо своїм справжнім ім'ям. Валентин сказав про їхні посиденьки, коли вони пили чай і довго-довго згадували школу та їхнє селище дуже старе. Тоді це був найщасливіший час для всіх.

Рід та жанр

Продовжуючи аналіз «Уроків французької», поговоримо про жанр. Розповідь була написана якраз під час розквіту цього жанру. У 20-ті роки найяскравішими представниками були Зощенко, Бабель, Іванов. У 60-70-х роках хвиля популярності перейшла до Шукшина та Козакова.

Саме оповідання, на відміну від інших прозових жанрів, найшвидше реагує на найменші зміни у політичній ситуації та суспільному житті. Це викликано тим, що такий твір швидко пишеться, тому він відображає інформацію оперативно та вчасно. До того ж, для коригування цієї роботи потрібно не так багато часу, як для коригування цілої книги.

До того ж розповідь по праву вважається найдавнішим і найпершим літературним жанром. Короткий переказ подій був відомий ще за первісних часів. Тоді люди могли розповідати один одному про поєдинок з ворогами, полювання та інші ситуації. Можна сказати, що розповідь виникла одночасно з промовою, і вона споконвічно властива людству. У цьому він не лише способом передачі, а й засобом пам'яті.

Вважається, що такий прозовий твір має бути обсягом до 45 сторінок. Цікава особливість цього жанру у цьому, що він читається буквально одному диханні.

Аналіз «Уроків французької» Распутіна дозволить нам зрозуміти, що це дуже реалістичний твір з нотками автобіографії, що оповідає від першої особи та захоплює.

Тематика

Свою розповідь письменник починає зі слів про те, що перед учителями дуже часто буває так само соромно, як перед батьками. При цьому соромно не за те, що відбувалося в школі, а за те, що було винесено з неї.

Аналіз «Уроків французької» показує, що головною темою твору є відносини учня та вчителя, а також духовне життя, осяяне знаннями та моральним змістом. Завдяки вчителю відбувається становлення людини, він набуває якогось духовного досвіду. Аналіз твору «Уроків французької» Распутіна В.Г. приводить до розуміння, що для нього справжнім прикладом була Лідія Михайлівна, яка проводила йому справжній духовні та моральні уроки, що запам'яталися на все життя.

Ідея

Навіть короткий аналіз"Уроків французького" Распутіна дозволяє зрозуміти ідею цього твору. Давайте розберемося в цьому поступово. Звісно, ​​якщо вчитель грає зі своїм учнем за власний кошт, то, з погляду педагогіки, він робить жахливий вчинок. Але чи це так насправді, і що може стояти за такими діями в реальності? Вчителька бачить, що надворі голодні повоєнні роки, та її учень дуже сильний не доїдає. Також вона розуміє, що хлопчик не візьме допомоги безпосередньо. Тому вона запрошує його до себе додому для додаткових завдань, за які винагороджує його їжею. Також вона передає йому посилки нібито від матері, хоч насправді справжній відправник вона сама. Жінка навмисне програє дитині, щоб віддати їй свою дрібницю.

Аналіз "Уроків французької" дозволяє зрозуміти ідею твору, приховану в словах самого автора. Він каже, що у книг ми вчимося не досвіду та знань, а насамперед почуттів. Саме література виховує почуття благородства, доброти та чистоти.

Головні герої

Розглянемо головних героїв у аналізі «Уроків французької» В.Г. Распутіна. Ми спостерігаємо за хлопчиком 11 років та його вчителькою французької мови Лідією Михайлівною. Жінці за описом не більше 25 років, вона м'яка та добра. До нашого героя вона поставилася з великим розумінням та співчуттям, і по-справжньому полюбила його цілеспрямованість. Їй вдалося розглянути в цій дитині унікальні здібності до навчання, і вона не змогла стримати себе, щоб не допомогти їм розвинутися. Як можна зрозуміти, Лідія Михайлівна була незвичайною жінкою, яка відчувала співчуття і доброту до оточуючих її людей. Проте за це вона поплатилася тим, що її звільнили з роботи.

Володя

Тепер трохи поговоримо про самого хлопчика. Він вражає своїм бажанням як вчительку, а й читача. Він непримиренний і хоче отримати знання для того, щоб вибитися в люди. Походу історії хлопчик розповідає, що він завжди добре вчився і прагнемо кращим результатом. Але нерідко він потрапляв у не дуже веселі ситуації і йому добре діставалося.

Сюжет та композиція

Аналіз оповідання «Уроки французької» Распутіна неможливо уявити без розгляду сюжету та композиції. Хлопчик розповідає, що у 48 році він пішов до п'ятого класу, а точніше поїхав. У них у селі була лише початкова школа, тож для того, щоб навчатись у кращому місці, йому доводилося рано збиратися та їхати за 50 км до райцентру. Таким чином хлопчик виявляється вирваним із сімейного гнізда та звичного для нього оточення. При цьому до нього приходить усвідомлення, що він є надією не лише своїх батьків, а й усього села. Щоб не підвести всіх цих людей, дитина долає тугу і холод і намагається максимально проявити свої здібності.

Молода вчителька російської з особливим розумінням ставиться до неї. Вона починає займатися з ним додатково, щоб таким чином нагодувати хлопчика і трохи допомогти йому. Вона чудово розуміла, що ця горда дитина не зможе прийняти її допомогу безпосередньо, оскільки вона стороння людина. Ідея з посилкою була провальною, тому що вона накупила міських продуктів, що одразу ж її видало. Але вона знайшла іншу нагоду і запропонувала хлопчику грати з нею на гроші.

Кульмінація

Кульмінація події відбувається в той момент, коли вчителька вже затіяла цю небезпечну гру зі шляхетними мотивами. У цьому читачі неозброєним оком розуміють всю парадоксальність ситуації, оскільки Лідія Михайлівна чудово розуміла, що за такі стосунки з учнем вона може не лише втратити роботу, а й отримати кримінальну відповідальність. Дитина ще до кінця не усвідомлювала всіх можливих наслідків такої поведінки. Коли трапилося лихо, він став глибше і серйозніше ставитися до вчинку Лідії Михайлівни.

Фінал

Фінал історії трохи перегукується із початком. Хлопчик отримує посилку з антоновським яблуками, яких він ніколи не куштував. Ще можна провести паралель із першою невдалою посилкою його вчительки, коли вона купила макарони. Усі ці деталі підводить нас до фіналу.

Аналіз твору «Уроки французького» Распутіна дозволяє побачити велике серце маленької жінки і те, як перед ним відкривається маленька неосвічена дитина. Все тут – це уроки людяності.

Художня своєрідність

Письменник з великою психологічною точністю описує стосунки між молодою вчителькою та голодною дитиною. В аналізі твору «Уроки французької» слід зазначити доброту, людяність та мудрість цієї історії. Дія тече у розповіді досить неспішно, автор приділяє увагу багатьом побутовим подробицям. Але, незважаючи на це, читач поринає в атмосферу подій.

Як завжди, мова Распутіна виразна і проста. Він використовує фразеологічні звороти у тому, щоб поліпшити образність всього твору. Причому його фразеологізми найчастіше можна замінити одним словом, але тоді загубиться шарм історії. Також автор використовує деякі жаргони та простонародні слова, які надають оповіданням хлопчика реалістичності та життєвості.

Значення

Провівши аналіз твору «Уроки французької», можна зробити висновки про значення цієї розповіді. Зазначимо, що творчість Распутіна вже багато років приваблює сучасних читачів. Зображуючи побут та повсякденні ситуації, автору вдається подавати духовні уроки та моральні закони.

Виходячи з аналізу «Уроків французького» Распутіна, ми можемо побачити, як він чудово описує складні та прогресивні характери, а також як змінилися герої. Роздуми про життя та людину дозволяють читачеві знайти в собі самому добро та щирість. Звичайно, головний герой потрапив у складну ситуацію, як і всі тогочасні люди. Проте з аналізу «Уроків французького» Распутіна бачимо, що труднощі загартовують хлопчика, завдяки чому його сильні якості виявляються все яскравіше.

Пізніше автор говорив, що, аналізуючи все своє життя, він розуміє, що найкращим другом для нього була його вчителька. Незважаючи на те, що він уже багато прожив і зібрав довкола себе багато друзів, Лідія Михайлівна ніяк не виходить у нього з голови.

Підсумовуючи статті, скажемо у тому, що справжнім зразком героїні оповідання послужила Л.М. Молокова, яка справді займалася з В. Распутіним французькою мовою. Усі уроки, які він виніс із цього, він переніс у свій твір та поділився з читачами. Прочитати цю розповідь слід усім, хто тужить за шкільними та дитячими роками, і хоче знову поринути у цю атмосферу.

Розповідь Распутіна «Уроки французької» — це твір, де автор зобразив невеликий проміжок із життя сільського хлопчика, який народився у бідній родині, де голод та холод були звичним явищем. Ознайомившись із роботою Распутіна «Уроки французької» та її , бачимо, що письменник торкається проблеми сільських жителів, яким доводиться адаптуватися до міського життя, тут торкнулося і важке життя у повоєнні роки, також автор показав взаємини у колективі, а ще, і це напевно основна думка та ідея цього твору, автор показав тонку грань між такими поняттями, як аморальність та моральність.

Герої оповідання Распутіна «Уроки французької»

Героями оповідання Распутіна «Уроки французької» є вчителька французької мови та одинадцятирічний хлопчик. Саме довкола цих персонажів будується сюжет усього твору. Автор розповідає про хлопчика, якому довелося виїхати в місто, щоб продовжити своє шкільна освіта, оскільки в селі школа була лише до четвертого класу. У зв'язку з цим дитині довелося рано залишити батьківське гніздо та самостійно виживати.

Звичайно, він жив із тіткою, але від цього легше не ставало. Тітка зі своїми дітьми об'їдала хлопця. Вони їли продукти, передані матір'ю хлопчика, яких і так не вистачало. Через це дитина не доїдала і почуття голоду переслідувало її постійно, тому вона зв'язується з компанією хлопчиків, які на гроші грали в гру. Щоб заробити грошей, він вирішується також з ними грати і починає вигравати, стаючи найкращим гравцем, за що й поплатився одного чудового дня.

Тут приходить на допомогу вчителька Лідія Михайлівна, яка бачила, що дитина грає через своє становище, грає щоб вижити. Вчителька пропонує школяру займатися французьким будинком. Під виглядом підтягнути його знання з цього предмету, вчителька таким чином вирішила годувати школяра, але хлопчик відмовлявся від частування, адже він був гордий. Відмовився він і від посилки з макаронами, розкусивши задум учительки. І тут учителька йде на хитрість. Жінка пропонує учневі грати у гру на гроші. І ось тут ми бачимо тонку грань між моральним та аморальним. З одного боку це погано та жахливо, але з іншого боку ми бачимо добрий вчинок, адже мета цієї гри не збагачення за рахунок дитини, а допомога їй, можливість справедливо та чесно заробити гроші, на які хлопчик купив би їжу.

Вчителька Распутіна у творі «Уроки французької» жертвує своєю репутацією і роботою, лише зважившись на безкорисливу допомогу, й у цьому кульмінація твори. Втратила роботу, бо за грою на гроші її та школяра застав директор. Чи міг він вчинити інакше? Ні, він побачив аморальний вчинок, не розбираючись у дрібницях. Чи могла вчинити інакше вчителька? Ні, тому що їй дуже хотілося врятувати дитину від голодної смерті. Причому вона не забула про свого учня і на своїй батьківщині, надіславши звідти ящик з яблуками, які дитина бачила лише на картинках.

Распутін «Уроки французької» короткий аналіз

Прочитавши роботу Распутіна «Уроки французької» і роблячи його аналіз, ми розуміємо, що тут йдеться не стільки про шкільні уроки з французької, скільки автор вчить нас доброті, чуйності, співпереживання. Автор показав на прикладі вчительки з розповіді, якою має бути насправді вчитель і це не тільки людина, яка дарує дітям знання, а й яка виховує у нас щирі, шляхетні почуття та дії.

Валентин Распутін відомий письменник. Він написав безліч повчальних творів. Одним із них є наповнений добротою твори "Уроки французької".

Распутін написав розповідь про бідного хлопчика і доброї вчительки, готової допомогти. У творі автор уклав кілька уроків доброти, приклади моральності та просто добрих людей.

Бідолашного п'ятикласника так звані друзі зрадили відразу, після його кілька перемог у дитячій грі. Він отримав пару ударів від старшого хлопчика у компанії. Наступного дня, прийшовши з синцями на обличчі, він боявся, що вчителька французької все впізнає і лає його. Вона і справді дізналася, що хлопчикові не вистачає грошей на їжу, і що він змушений грати на гроші. Але, хлопчик отримав лише розуміння та підтримаю від вчителя у свій бік. Це і було першим уроком доброти.

Лідія Михайлівна намагалася допомагати учневі всіма способами. Вона відправляла посилки з їжею, запрошувала до себе в будинок і пригощала вечерею, але хлопчик не прийняв її допомоги. Будучи досить скромним, хлопчик не вважав за правильне приймати "подачки". Наступним уроком доброти є те, що потрібно вміти приймати допомогу, якщо ти сильно цього потребуєш. Але якими б способами вчитель не намагалася нагодувати учня, той не погоджувався та повертав усе назад.

Підійшовши на ризик, Лідія Михайлівна запропонувала п'ятикласнику гру на гроші. Вона піддавалася йому, щоб він зможу виграти гроші та купити молока. Якось директор застукав їх у кабінеті за черговою грою і вчителька спокійно зізналася у всьому. Незабаром вона повернулася до рідного міста, але про хлопчика не забула, як і він про неї. Жінка відправила хлопчику величезну посилку, в ній лежали макарони та яблука, які дитина бачила лише на картинах.

Хлопчик же запам'ятав свою вчительку французької та класну керівницю на все життя. Прояви доброти Лідії Михайлівни у його бік стали безцінними для хлопчика. Вчитель став втіленням гуманної людини. Твір "Уроки французької" доводить доброту деяких людей, дає надію, що гуманні люди ще існують. Головна думка розповіді: треба допомагати іншим, коли вони цього потребують і вірити в те, що тобі допоможуть і не залишать одного в скрутну хвилину.

Декілька цікавих творів

• Теремок - аналіз казки

  За жанровою спрямованістю твір є дитячим народною казкоюрозповідає про тварин. Персонажами казки є звірятка як традиційних дійових осіб російських народних казок

• Герої твору Дитинство Горького

  Головними персонажами у цьому творі є представники сімейства Каширіних, чиї образи показані настільки різними, що, часом, важко припустити, що вони живуть у тому самому будинку.

Без іменників ми жили б у іншому світі. Ми не могли б спілкуватися і важко розуміли один одного. Не змогли б пояснити, куди йти, що принести чи подати. Про це зазвичай не замислюєшся

• Аналіз роману Чернишевського Що робити?

  Літературний критик, революціонер і журналіст вчасно свого ув'язнення до Петропавлівської фортеці написав роман «Що робити?». На створення твору пішло три місяці

• Образ та характеристика Графіні в Піковій дамі Пушкіна

  Одним із головних персонажів твору є графиня Ганна Федотівна Томська, яка представляється автором в образі вісімдесятирічної старої.